НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО                           ДЛЯ ДЕВ'ЯТИКЛАСНИКІВ

                               ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

                                         Японія

 Доба «Мейдзі»

На середину XIX ст. Японія залишалася «закритою» країною. Сегун, у чиїх руках зосереджувалася вся влада, проводив політику самоізоляції. Це зумовлювало економічну та технічну відсталість Японії. Під тиском європейських країн, які на той час проводили активну колоніальну політику, вона була змушена піти на підписання нерівноправних договорів. У 1854 р. було відкрито порти для США, згодом установлено відносини з Великою Британією, Голландією та Російською імперією.

Проникненням дешевих європейських товарів на японський ринок зумовило занепад місцевої мануфактури та виробництва. Загострення фінансової кризи викликало соціальну напругу в країні. Зростало невдоволення правлінням сегуна. Дедалі частіше лунали вимоги вигнати іноземців, у яких селяни та міщани бачили причину свого зубожіння. Наприкінці 1866 - на початку 1867 р. селянські виступи набули особливого розмаху.Деякі міста відмовлялися коритися владі.

Імператор Муцухіто

Упродовж 1867-1868 рр. було ліквідовано сегунат. Події цих років називають «революцією Мейдзі». Країну очолив імператор Муцухіто, час правління якого (1868-1912 рр.) увійшов в історію як доба «Мейдзі» (епоха освіченого правління). Імператор Муцухіто провів низку реформ, що сприяло модернізації країни.

Для подолання феодальної роздрібненості та міжусобиць нове керівництво здійснило адміністративну реформу, створивши чітку адміністративно-бюрократичну систему, засновану на засадах централізації. Країну було поділено на префектури.

Унаслідок соціальних реформ у 1870-х роках було ліквідовано феодальні наділи, спадкоємні привілеї князів, самураїв, скасовано станові права. Реформування армії здійснювалось за європейським зразком, вводилася загальна військова повинність.

Аграрна реформа 1872-1873 рр. надала селянам можливість отримати особисту свободу та земельний наділ за викуп. Унаслідок було створено ринок найманої робочої сили для промисловості.

Які реформи забезпечили модернізацію країни?

Економічне становище

Промислове виробництво Японії характеризувалося нерівномірністю розвитку галузей: швидкими темпами розвивалося текстильне виробництво, тоді як металургія - сповільнено (лише на початку XX ст. розвиток металургії став зростати). У цілому для японської промисловості характерним було зростання кількості дрібних підприємств.

Слабкість японської буржуазії зумовила значну участь держави в розвитку промисловості. За рахунок держави було створено транспорт і зв’язок, будувалися підприємства важкої промисловості, які невдовзі передавалися в оренду або продавалися приватним особам. Таким чином було створено великі концерни Міцуї, Міцубісі, Ясуда, Асано, які встановили повний контроль над промисловістю. Водночас переважали дрібні підприємства. За рівнем технічного оснащення японська промисловість поступалась європейській та американській. Але незважаючи на це, Японія стала однією з великих держав, суперницею європейських країн у Тихоокеанському регіоні.

Концентрація капіталу, формування фінансового капіталу були також характерною рисою економічного розвитку Японії початку XX ст. Уже в 1897 р. п’ять найбільших банків країни володіли 25 % всіх вкладів. Подібно до інших країн Японія також починає вивозити капітал, вкладаючи його в інші, менш розвинуті країни, експлуатуючи їхні природні ресурси та дешеву робочу силу й отримуючи при цьому великі прибутки. Так, у 1895 р. було збудовано цукровий завод на Тайвані, у 1896 р. - ткацьку фабрику в Шанхаї, у Кореї та Китаї будувалися залізниці та мережі зв’язку.

Оприлюднення Конституції. Художник Т. Тіканобу

Схарактеризуйте економічний розвиток Японії наприкінці XIX - на початку XX cт. Визначте його особливості в порівнянні з європейськими країнами.

Політична система

Реформування політичної системи країни завершилось ухваленням у 1889 р. створеної за прусським зразком Конституції. Було відновлено імператорську владу. Особа імператора визнавалася священною та недоторканною. Як глава держави імператор мав право оголошувати війну, укладати мир, затверджувати та видавати закони, скликати та розпускати парламент, призначати та звільняти державних службовців.

Документи та матеріали

«Ст. 1. Японською імперією управляє безперервно на вічні часи імператорська династія...

Ст. 4. Імператор - глава держави, він має верховну владу і здійснює її відповідно до настанов цієї конституції...

Ст. 10. Імператор установлює організацію різних галузей державного управління, призначає і звільняє всіх цивільних та військових урядовців та визначає їхні оклади...

Ст. 11. Імператор є верховним головнокомандувачем армії та флоту...

Ст. 13. Імператор оголошує війну, встановлює мир і укладає договори...» - з Конституції Японської імперії 1889 р.

Які повноваження японського імператора було визначено Конституцією?

За Конституцією, парламент складався з двох палат - Палати перів та Палати представників. Палату перів складали члени імператорської родини, вищі чиновники, представники аристократії. Нижня палата обиралася на основі обмеженого майновим цензом виборчого права. Жінки в Японії не мали виборчих прав. Парламент затверджував бюджет. Уряд був відповідальним не перед парламентом, а перед імператором.

«Японія відрізнялась, головним чином, здатністю запроваджувати західний досвід на свій національний кшталт». Як, на вашу думку, це впливало на процес модернізації країни?

У 1880-х роках у Японії виникають перші політичні партії, які ще не вирізнялися чіткою організаційною структурою й не мали широкої соціальної бази. Щодо соціалістичної партії (очолюваної Сен Катаямою) та анархо-синдикалістської організації Котоку уряд провадив політику переслідувань та заборон. Так, лідера анархістів Котоку і його товаришів було засуджено до смертної кари.

Наприкінці XIX ст. у країні виникають профспілки, які також не мали значного впливу на політичне життя.

2. Початок японської територіальної експансії

Економічна слабкість Японії зумовила її територіальну експансію.

Зовнішньополітична експансія згодом набула значення національної стратегії, визначивши шлях модернізації суспільства.

Першою «жертвою» японської експансії стала Корея, якій у 1876 р. було нав’язано нерівноправний договір. У 1910 р. Корея стала колонією Японії.

Подальша експансія призвела до японсько-китайської війни 1894- 1895 рр. За Сімоносекським договором Японія отримала Тайвань і Песткадорські острови, право на будівництво підприємств у Китаї, який також сплачував велику контрибуцію.

Експансія у Китай загострила японсько-російські відносини, які згодом зумовили війну 1904-1905 рр. Росія в ній зазнала поразки. За Портсмутським договором, Порт-Артур, залізниця в Південній Маньчжурії, південна частина острова Сахалін передавались Японії.

Окресліть територію колоніальних інтересів Японії.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

1. Схарактеризуйте передумови та наслідки «відкриття» Японії.

2. Конституцію Японії було ухвалено в 1889 р. Визначте, яке це століття; його половина; чверть.

3. Дайте визначення поняттю «доба “Мейдзі”».

4. Муцухіто. Хто ця історична постать? Які події в історії Японії пов’язані з його ім’ям?

5. Проаналізуйте зміни, що відбувалися в суспільно-економічному житті Японії наприкінці XIX - на початку XX ст. У чому полягала особливість процесів модернізаціЇ?
6.Опрацюйте матеріал параграфу 22 в підручнику.