НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

        ДЛЯ ОДИНАДЦЯТИКЛАСНИКІВ

                ФАКУЛЬТАТИВНЕ ЗАНЯТТЯ

УКРАЇНА ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945)

ОСНОВНІ ПОДІЇ
23 серпня 1939 р. – пакт про ненапад між Німеччиною та СРСР і таємний протокол до нього (Пакт Ріббентропа-Молотова)
1 вересня 1939 р. – 2 вересня 1945 pp. – Друга світова війна
17 вересня 1939 р. – Червона Армія перейшла польський кордон
28 вересня 1939 р. – договір про дружбу і кордони між Німеччиною та СРСР та таємні протоколи до нього
15 листопада 1939 р. – Західну Україну включено до складу УРСР
22 червня 1941 р. – напад Німеччини на СРСР. Початок Велика Вітчизняна війна
30 червня 1941 р. – проголошення Акту про відновлення Української Держави;
22 липня 1942 р. – завершення окупації України загарбниками
14 жовтня 1942 р. – створення УПА
6 листопада 1943 р. – визволення Києва від загарбників;
28 жовтня 1944 р. – завершення визволення України від німецько-фашистських окупантів
2 серпня 1940 р. – Бессарабію і Північну Буковину включено до складу УРСР
9 травня 1945 р. – День Перемоги, завершення Великої Вітчизняної війни
Включення західноукраїнських земель до складу УРСР в 1939-1940 pp. Радянізація західних областей України

23 серпня 1939 р. між СРСР та Німеччиною було підписано пакт про ненапад, а також таємний протокол Ріббентропа-Молотова, який визначав зони впливу двох держав у Східній Європі. За цим протоколом, східні польські території (тобто західні області колишньої території України) мали бути передані СРСР.

Радянсько-німецький договір розв'язав Гітлеру руки для агресії в Європі.
1 вересня 1939 р. нацистські війська вторглися в межі Польщі.
17 вересня, коли головні сили польської армії були розбиті, радянські війська перейшли польсько-радянський кордон у Західній Україні та Західній Білорусії. Розпочався "визвольний похід" Червоної армії, а фактично реалізація таємного протоколу Ріббентропа-Молотова. По суті, СРСР вступив у Другу світову війну на боці Німеччини і включився у поділ світу. Польські війська не чинили опору.
22 вересня частини Червоної армії вступили до Львова. Того ж дня у Брест-Литовську на честь успішного завершення польської кампанії відбувся парад радянських і німецьких військ. 28 вересня радянсько-німецький воєнно-політичний альянс, скріплений сумісними бойовими діями проти майже беззахисної Польщі (напередодні німецькі війська окупували Варшаву), був підтверджений новим договором – про дружбу і кордон.

Для узаконення радянського режиму в Західній Україні 22 жовтня 1939 р. під контролем нової влади було проведено вибори до Народних зборів, які наприкінці жовтня прийняли Декларацію про входження Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з УРСР. У листопаді 1939 р. сесії Верховної Ради СРСР і УРСР ухвалили відповідні закони.

На території Західної України, офіційно включеної до складу УРСР, було створено шість областей: Львівську, Станіславську, Волинську, Тернопільську, Рівненську, Дрогобицьку.

Менш як через рік було законодавчо оформлено і включено до складу УРСР територію Північної Буковини та придунайські землі. У червні 1940 р., ураховуючи радянсько-німецьку домовленість про розмежування сфер впливу, СРСР заявив Румунії ультиматум щодо передачі йому Бессарабії та Буковини. 28 червня південна група військ Червоної армії під командуванням Г. Жукова перейшла р. Дністер і вступила на ці території. 2 серпня 1940 р., за рішенням VII сесії Верховної Ради СРСР, було утворено Молдавську РСР, о в Північній Буковині організовано Чернівецьку область й передано її УРСР.До складу УРСР були включені також Хотинський, Аккерманський та Ізмаїльський райони.


У листопаді 1940 р. між УРСР і МРСР було встановлено новий кордон. У результаті від України було відчужено Придністров'я з етнічним українським населенням.

Після включення до складу УРСР Західної України, Північної Буковини і трьох повітів Бессарабії населення України збільшилося на 8,8 млн осіб і на середину 1941 р. становило понад 41,6 млн осіб, а її територія розширилася до 565 тис. км2.

Із приєднанням західноукраїнських земель до СРСР розпочався процес їх радянізації, тобто зміни в усіх сферах життя відповідно до вироблених за роки радянської влади зразків. У процесі радянізації виділяються два етапи:
• до весни 1940 р., коли режим хоча б зовні зберігав демократичність, а реформи зустрічали підтримку більшості населення;
• із весни 1940 р. відбувається поглиблення соціалістичного змісту перетворень, що супроводжуються масовими репресіями через неприйняття цих перетворень більшістю місцевого населення.

Підтримку в населення зустріли такі заходи: ліквідація польського держапарату, конфіскація земель великих власників, націоналізація торгівлі та промисловості (ці галузі були в руках поляків та євреїв), українізація та зміцнення системи освіти (кількість українських шкіл збільшилася до 6,5 тис. з одночасним скороченням польських, Львівський університет було перейменовано на честь І. Франка, мовою викладання стала українська тощо), розвиток системи соціального забезпечення, особливо охорони здоров'я.

Невдоволення викликали такі заходи: заміна польських чиновників на місцевих комуністів та людей, присланих зі Сходу України, насильницька колективізація (на червень 1941 р. в колгоспи було об'єднано 15 % господарств), тиск на церкву (як греко-католицьку, так і православну), розгром політичних партій і громадських об'єднань, у тому числі таких шанованих у народі, як "Просвіта", масові репресії.

Репресії розпочалися практично відразу після зайняття краю Червоною армією, але спочатку вони торкнулися переважно поляків – депортація на Схід СРСР мільйона поляків, розстріл 15 тис. польських військовослужбовців.

Серед українців раніше за інших зазнали репресій активісти політичних партій. Єдиною організованою силою опору новій владі залишалась ОУН.

Навесні 1940 р. режим розпочав широкомасштабні репресії: до Сибіру і Казахстану було депортовано 400 тис. українців; десятки тисяч людей перейшли на польські території, окуповані німцями; люди переслідувалися без суду і слідства, але з метою залякування населення інколи проводилися показові процеси.

З осені 1939 р. по осінь 1949 р. у Західній Україні за політичними звинуваченнями було репресовано і депортовано близько 10 % населення (318 тис. - сімей, близько 1,2 млн осіб). Смертність серед депортованих становила 16 %.

Радянізація західних областей України особливо наполегливо здійснювалася після вигнання фашистських загарбників. У післявоєнні роки цей процес мав такі основні етапи:

• організаційно-кадрова робота (направлення різного роду кадрових працівників з інших районів СРСР: 44 тис. учителів, 29 тис. робітників, 2 тис. інженерно-технічних працівників, 15 тис. фахівців сільського господарства; створення мережі партійних і комсомольських організацій, профспілок);

* індустріалізація і колективізація (створюються нові галузі промисловості: швейна, хімічна; розширюється видобуток і переробка природного газу; ведеться пошук нових родовищ корисних копалин; формується система виробничої та торгово-споживчої кооперації; до середини 1950 р. у колгоспи було об'єднано майже 93 %, а до середини 1951 р.– понад 95 % селянських господарств);
• ліквідація греко-католицької церкви (1946 р.) і перехід її в підпілля;
• боротьба з ОУН-УПА, депортація українського населення тощо. Об'єднання західноукраїнських земель з УРСР мало позитивне значення:

уперше за кілька століть своєї історії українці були в одній державі. Але принесений на багнетах Червоної армії репресивний режим остаточно переконав західноукраїнське населення в тому, що його майбутнє в творенні незалежної соборної української держави.
Втрати України в Другій світовій війні війні
Серед колишніх республік Союзу РСР, а також держав світу, що були втягнуті в Другу світову війну, Україна зазнала найбільших матеріальних і людських втрат. Безпосередні прямі матеріальні збитки, завдані фашистськими окупантами народному господарству УРСР, становили 285 млрд крб у цінах 1940 р., або майже 42 % усіх втрат, завданих тодішньому Союзу РСР. Ця сума в 5 разів перевищувала видатки УРСР на спорудження нових підприємств, залізниць, об'єктів енергетики, МТС та інших будівель упродовж трьох довоєнних п'ятирічок. Уся сума збитків, яких зазнали народне господарство і населення України, сягнула майже 1200 млрд крб.

За час війни завойовники зруйнували в Україні 714 міст, 28 тис. сіл, понад 15 тис. промислових підприємств, 28 тис. колгоспів, 900 радгоспів, 1,3 тис. МТС, майже 33 тис. шкіл, середніх і вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, понад 18 тис. установ охорони здоров'я. Із музеїв УРСР було вивезено близько 40 тис. картин, експонатів, інших художніх цінностей.

Проте найтрагічніші соціальні втрати – це загибель людей у боях із ворогом, розстріляне, вивезене на каторжні роботи до фашистської Німеччини мирне населення. Від часу закінчення Другої світової війни минуло більше півстоліття, але точних відомостей про людські втрати України у воєнному вогнищі все ще немає. За оцінками вчених, демографічні втрати становили 9 млн осіб (22 % населення), із яких 3,5 млн загинули на фронтах.

Україна зробила винятково важливий внесок у перемогу держав антигітлерівської коаліції. Із 7 млн орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам Радянської армії, 2,5 млн одержали жителі України.
Поняття і терміни

Депортація – примусове, насильницьке переселення людей за межі місць їх постійного проживання.


Бліцкриг – теорія досягнення швидкої перемоги у війні, побудована на тому, що противних буде захоплений зненацька і не встигне розгорнути свої сили. Б. був використаний Німеччиною у Другій і Першій світовій війнах.

Мобілізація – 1) призов військовозобов'язаних на службу в діючу армію у зв'язку із запровадженням воєнного стану; 2) переведення всіх галузей промисловості у воєнний стан; 3) залучення кого-небудь для виконання якогось важливого завдання, масового заходу.

Евакуація – вивезення населення, поранених, полонених, а також матеріальних засобів з місцевостей, що перебувають під загрозою нападу або загарбання ворогом, стихійного лиха.

"Рейкова війна" – назва операції радянських партизан.

"Новий порядок" – назва окупаційного режиму, встановленого гітлерівцями на загарбаних територіях. Відзначався особливою жорстокістю і масовими знищеннями мирних громадян.

Остарбайтер (з нім. – "східний робітник") - німецький термін для позначення осіб, які були вивезені гітлерівцями зі східних окупованих територій під час Другої світової війни на примусові роботи до Німеччини.

Рух Опору – національно-визвольний рух народів, окупованих Німеччиною та її союзниками у роки Другої світової війни. Боротьба набирала різних форм від духовного опору до збройної боротьби.

Голокост – планомірне і організоване знищення єврейського населення в роки другої світової війни. Жертвами Г. стали 6 млн євреїв (в Україні – 1,4 млн). Це складало близько 63% європейського і 36% світового єврейства. Не існує єдиної точки зору щодо періодизації Г. Одні дослідники вказують на період 1933-1945 pp., інші - на 1941-1945 pp. тобто період систематичного масового знищення.

Колабораціонізм – явище, яке притаманне періоду Другої світової війни. Співробітництво урядів, окремих осіб з окупантами.


Велика Вітчизняна війна – події Другої світової війни, що мали місце на радянсько-німецькому фронті з 22 червня 1941 по 9 травня 1945 pp.

"Ост"-план – план колонізації "життєвого простору" на Сході, передбачалось виселення 31 млн. осіб неарійського походження і заселення 10 млн. німецькими колоністами. Передбачалось втілення у життя після завоювання СРСР. Після провалу "блискавичної війни" проти СРСР втілювалися лише окремі положення плану, особливо ті, що торкалися економічного пограбування і масового знищення "неарійців". У "Зауваженнях і пропозиціях до генерального плану "Ост" від 27 квітня 1942 р. Г. Гіммлер запропонував перед колонізацією "ліквідувати 5-6 млн. євреїв, що мешкають на цій території". На Нюрнберзькому процесі був визнаний злочинним.

День Перемоги – державне свято на честь перемоги у Великій Вітчизняній війні, що відзначається 9 травня.

Український визвольний рух – цілеспрямована, організована боротьба українства за національне визволення і створення незалежної держави.

Плацдарм – місцевість, район, де підготовляється та розгортається військова операція. Територія, країна, яку використовує будь-яка держава для підготовки нападу на іншу державу.

Окупаційні зони (в Україні) – адміністративно-територіальні зони, створені нацистами після окупації України. Передбачали розчленування території України, знищення її як єдиного цілого. На території України було створено Рейхскомісаріат Україна, дистрикт Галичина, Трансністрія і зона військової адміністрації, яка включала східні райони України до Азовського моря і Крим.

Партизани – добровільні іррегулярні збройні формування, які ведуть збройну боротьбу з існуючим режимом. Термін П. стосовно подій Другої світової війни на теренах України застосовується переважно щодо радянської течії в русі Опору. У партизанському русі (радянському) на Україні брали участь більше 3 тис. євреїв. Невелика кількість євреїв була і в українському (Українська повстанська армія) та польському (Армія Крайова) націоналістичних партизанських загонах.