НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО                     ДЛЯ ОДИНАДЦЯТИКЛАСНИКІВ

                                    ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

      Суспільно-політичне життя України в 2010-2013 рр.

Прийшовши до влади, В.Янукович та уряд М.Азарова декларували проведення негайних реформ для подолання наслідків світової економічної кризи 2008-2009 рр. і періоду правління "помаранчевих" ("попередніков"). Було проголошено проведення податкової, пенсійної, судової та інших реформ, скорочення бюрократичного апарату, просування у бік європейської інтеграції. Наочним втіленням активної діяльності нової команди мала бути успішна підготовка до проведення фіналу чемпіонату Європи з футболу "Євро 2012 р.". Але вже перші кроки стали підставою для накопичення протестних настроїв у суспільстві. Першим таким кроком Януковича стало підписання з Росією Харківських угод, які на 25 років продовжували базування Чорноморського флоту Росії в Криму, Україна натомість отримувала знижку на ціну на природній газ у розмірі 100 доларів на тисячу кубометрів. Щоб якось показати суспільству, що новий президент сприймається на Заході, була організована його зустріч з президентом США Б.Обамою в обмін на здачу Україною запасів збагаченого урану, який використовувався у науково-дослідницьких цілях. Також Янукович після зустрічі з президентом Європейської комісії Жозе Мануелем Баррозу заявив, що Україна приступить до реалізації курсу на європейську інтеграцію. У рамках цього курсу почалась підготовка угоди про асоціацію з ЄС. У той же час було ухвалено рішення про позаблоковий статус України. Такі маневри нагадували повернення до багатовекторної зовнішньої політики часів Л.Кучми.

У внутрішній політиці на фоні декларування необхідності проведення реформ відбувалося поступове обмеження демократичних свобод і придушення опозиції. З новою силою розгорнулись процеси переділу власності і корупції у вищих ешелонах влади. Фактично доходи країни були поділені між декількома фінансово-промисловими групами і вищими чиновниками.

30 вересня 2010 р. рішенням Конституційного Суду України Закон України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 р. визнано неконституційним "у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття". Таким чином без рішення Верховної Ради В.Янукович повернув собі повноваження, які були у Президента України до "Помаранчевої революції".

Щоб показати суспільству видимість реформ було анонсовано скорочення бюрократичного апарату на 10%, але в реальності він у наступні роки лише зріс.

Першим спротивом проти нової політики влади став Податковий Майдан (22 листопада – 3 грудня 2010 р.). Поштовхом до його виникнення стало прийняття Верховною Радою Податкового кодексу, прозваного в народі КАТ (Кодекс Азарова-Тігіпка).

22 листопада близько двох десятків тисяч представників малого та середнього бізнесу зібралися в Києві на Майдані Незалежності з акцією протесту проти прийнятого Верховною Радою нового Податкового кодексу і з вимогою до Януковича ветувати документ. Під Монументом Незалежності почалася установка наметового містечка, а сама акція активістами оголошена безстроковою. Через п'ять днів на Майдан до протестувальників вийшли Віктор Янукович з Миколою Азаровим і заявили, що ймовірність ветування Податкового кодексу "досить висока", а у влади з підприємцями "одна мета".
30 листопада президент частково ветує кодекс, але мітингувальники відмовилися залишати Майдан, вимагаючи повного ветування. У ніч на 3 грудня наметове містечко було знесене силовиками та комунальниками під приводом розчищення території для подальшої установки новорічної ялинки ("йолки"). Розправа з Податковим Майданом створила враження у влади ілюзію безкараності дій. 2011 р. став роком розправою над опозиційними лідерами і впровадженням пенсійної реформи (серпень-вересень 2011 р.), яка значно погіршувала умови виходу на пенсію, особливо для жінок. Такими діями влада намагалась перекласти на суспільство прорахунки у пенсійній політиці і "залатати діри" у бюджеті Пенсійного фонду.

№ п/п	Партія	Кількість місць за багатомандатним округом	Кількість місць за одномандатними округами	Кількість місць разом за одно- та багатомандатними округами
1.	Партія регіонів	72	115	187
2.	ВО "Батьківщина"	62	40	102
3.	УДАР	34	б	40
4.	ВО "Свобода"	25	13	38
5.	Комуністична партія України	32	-	32
б.	Єдиний центр	-	3	3
7.	Народна партія	-	2	2
8.	Радикальна партія	-	1	1
9.	Партія "Союз"	-	1	1
10.	Самовисуванці	-	44	44
	Всього	225	225	450

З грудня 2010 р. почалися судові переслідування колишнього прем'єр-міністра і найбільш авторитетного лідера опозиції Юлії Тимошенко. 5 серпня 2011 р. вона була заарештована, а 11 жовтня Печерський Суд визнав її винною у перевищенні службових повноважень і в нанесенні матеріальних збитків "Нафтогазу" у розмірі 189,5 млн дол. їй було присуджено 7 років ув'язнення і виплата збитків. Згодом до цих звинувачень намагались додати і інші звинувачення.

Арешт і ув'язнення викликали обурення як в середині країни, так і за кордоном. Опозиція згуртувалася в Комітет опору диктатурі. Провідні світові лідери вважали справу політично вмотивованою. Проте акції протесту в середині країни владі вдалось придушити.

27 лютого 2012 р., після тривалого перебування у СІЗО засуджений лідер опозиційної партії "Народна Самооборона", колишній Міністр внутрішніх справ Луценко Юрій Віталійович. Термін покарання – чотири роки позбавлення волі з конфіскацією майна, з позбавленням права обіймати посади, які пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків на строк до трьох років; крім того, Юрія Луценка позбавлено 1 рангу державного службовця.

З 8 червня по 1 липня 2012 р. в Україні та Польщі відбувся фінал Чемпіонату Європи з футболу. Проведення такого заходу викликало патріотичне піднесення в суспільстві і гордість за країну. У той же час у деяких країнах Європи ширилися заклики бойкотувати змагання на знак протесту проти політичних переслідувань в Україні. Попри це захід було проведено на високому рівні.

Скориставшись ситуацією, по завершенню Євро-2012, влада завдала нового удару по опозиції і по українській державності. На початку липня Верховна Рада України ухвалює закон "Про засади державної мовної політики" або, неофіційно, - "закону Ківалова-Колесніченка", який фактично розширював сферу офіційного вживання російської мови.

У відповідь зібрався Мовний Майдан (3 липня – 8 серпня 2012 р.). З липня, після ухвалення Верховною Радою скандального закону, на Європейській площі під Українським домом зібрався мітинг на підтримку української мови, деякі з учасників акції оголосили голодування. Частина протестуючих залишилася на ніч. На наступний день між мітингувальниками і співробітниками спецпідрозділу "Беркут", стягнутими на місце подій, відбулися зіткнення із застосуванням сльозогінного газу. 8 липня, незважаючи на акції протесту, що проходять не тільки в Києві, а й у ряді інших міст України, Янукович підписує скандальний "закон про мови", який передбачав можливість офіційної двомовності в регіонах, де відсоток представників національних меншин становить більше 10%.

Опозиція не змогла протиставити владі реальної протидії і за місяць акція зійшла на нівець. Але такі дії влади активізували радикальні опозиційні сили напередодні виборів до Верховної Ради 2012 р.

Чергові вибори до ВРУ відбулися 28 жовтня 2012 р. Вони проводились за змішаною виборчою системою (половина депутатів обиралась за пропорційної системою, за партійними списками, друга половина в мажоритарних округах).

Головними суперниками на виборах були Партія регіонів, до якої приєдналася партія "Сильна Україна" на чолі з С.Тігібком та об'єднана опозиція, яка ще 22 січня 2012 р., в день Соборності підписала угоду про спільні дії.

Попри шалений інформаційний тиск, переслідування, адміністративний ресурс Партія регіонів за партійними списками змогла набрати лише 30% голосів, їх союзники Комуністична партія України – 13,18 %. Результати опозиції були наступними; ВО "Батьківщина" набрала 25,54 %, УДАР – 13,96 %, ВО "Свобода" – 10,44 %. Загальний результат виборів виглядів наступним чином.

Як і попередні, вибори 2012 р. засвідчили регіональну підтримку Парти регіонів у Східних і Південних регіонах країни; опозиції – у Західних і Центральних.

У новообраному парламенті різними способами поступово була утворена фракція Партії регіонів з 207 членів (частина її членів це були "тушки" з опозиційних партій). У союзі з КПУ це давало їй змогу ухвалювати потрібні їй рішення.

Тим часом стали посилюватися диктаторські риси режиму В.Януковича. сформувалось вузьке коло наближених, яке отримало назву "Сім'я". На користь "сім'ї" відбувалось фактичне розграбування державного бюджету. Інтереси країни здавались на користь Росії, яка з кожним роком наполегливіше виступала за відновлення свого впливу в межах колишнього СРСР. Розвиток країни фактично зупинився, корупція сягнула небачених масштабів. Стабільність досягалась накопиченням внутрішніх і зовнішніх боргів, що лише відтягувало крах.

Така політика правлячої верхів набувала все більшого опору у суспільстві. У березні 2013 р. опозиційні започаткували протесту акцію "Вставай, Україно!". Але бажаного результату вона не дала. Лідери опозиції не користувалися значною підтримкою. Здавалось, що українське суспільство змирилось з курсом В.Януковича. Але восени 2013 р. піднялась нова хвиля протестних акцій, які змела режим Януковича. Поштовхом до цього стала відмова режиму від європейської /

Д/З опрацювати параграф 27(1-3).