НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО                        ДЛЯ ОДИНАДЦЯТИКЛАСНИКІВ                                ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

                        ТВОРЕННЯ НОВОЇ УКРАЇНИ.

                РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ 2013-2014 РОКІВ.

21 листопада 2013 р. активісти вийшли на майдан Незалежності у Києві та поширили в соціальних мережах заклик домагатися підписання Угоди.

24 листопада у мирній ході взяли участь вже 100 тис. людей. Акція не була заборонена судом і відповідала Конституції.

30 листопада загони міліції «Беркут» спробували розігнати мітингувальників, що спричинило протест у населення. Кількість присутніх на Майдані почала швидко зростати.

Суть Євромайдану (таку назву дістало громадське зібрання противників режиму) полягала не у виборі між Європейським Союзом та Росією, а в обстоюванні людської гідності, громадянських прав та свобод. Відтак події зими 2013-2014 рр. згодом було названо Революцією Гідності.

За даними Українського інституту національної пам’яті, однією з основних рушійних сил Революції було українське студентство. Зрив підписання Угоди та побиття студентів виявились не єдиними, а можливо, і не головними причинами соціального напруження. Інші аспекти соціального напруження були обумовлені невдоволенням через політичну корупцію та цинізм щодо власного народу.

За даними фонду «Демократичні ініціативи», 10 млн. громадян безпосередньо або опосередковано брали участь у подіях Майдану.

Робота з джерелом

Софія Бориско, студентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка:

         -Мені здається, для кожного з нас, хто тоді вийшов, це насамперед була боротьба з несправедливістю.

Коли нарешті з’являється шанс на якесь краще майбутнє – перед тобою відкриваються перспективи, європейський вектор розвитку, і раптом в один момент тобі кажуть: "Ні. Не так. Розвертаємося на 90 градусів і рухаємось в інший бік". Тож головним рушійним мотивом, на мою думку, було насамперед оце відчуття несправедливості.

       Перші дні були доволі сумбурні. Була машина, з якої всі виголошували промови. .. нас стояло близько тридцяти. … Пам’ятаю, ми вирішили написати звернення від студентства до Президента. Не узгодивши його до кінця, на наступний день одна з організацій висмикнула цей лист, зачитала його зі сцени, закликала людей іти до Адміністрації Президента.

   Інтернет- видання "Українська правда" від 20 листопада 2015 року.                                  Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

Віталій Кузьменко, громадський активіст, аспірант, Київ

       29 листопада 2013 року я, на той час студент-історик університету імені Грінченка, прийшов на Майдан уперше…      Спочатку було відносно спокійно, але о 4-й ранку, як за командою, до Майдану з різних боків почали підходити підрозділи міліції. Буквально за декілька хвилин ми були повністю оточені навколо стели.

       Я стояв знизу на сходах, тому, коли почався розгін, мені відразу доволі сильно дісталося. Мене затримали, відвезли в Шевченківське РУВС, протримали там кілька годин і тільки після цього туди приїхала швидка. Мені надали медичну допомогу і відвезли в лікарню, де виявилося, що у мене закрита черепно-мозкова травма і перелом ліктя.

          Розгін Майдану на мене вплинув так само, як на багатьох українців. Після цього зникло питання, продовжувати протести чи ні: стало зрозуміло, що потрібно йти до кінця.

       Тоді, вночі 30 листопада, коли я їхав побитий у автозаку, у мене було саме таке відчуття - або ми змінюємо нашу країну, або перетворюємося на умовну Білорусь.

      Вже наступного дня, коли на вулицю вийшли сотні тисяч людей, стало зрозуміло, що другого варіанту ми не допустимо.

Нічне побоїще на Майдані: спогади очевидців (автор Святослав Хоменко). Інтернет-видання "ВВС" від 30 листопада 2017року.

«Українці практично голіруч змучили відступити «Беркут», з гідною великих народів холоднокровністю завдали історичної поразки тиранії, і тому не просто європейці, а кращі з європейців, європейці не тільки з історії, а й за пролитою кров'ю».

Французький філософ Бернар Анрі – Леві, 5 березня 2014 р.

Запитання:

1.      Чому на думку студентки люди вийшли на Майдан?

2.      До чого закликали студенти ?

3.      Чому на початку студенти не узгоджували свої дії? 

Робота з хронологією подій

Основні події Революції Гідності

21 листопада – початок Майдану . Мітинг в Києві на майдані Незалежності, нечисленні мітинги в Львові, Івано-Франківську, Сумах, Кривому Розі, Дніпропетровську, Донецьку, Чернівцях. 

24 листопада – мітинг за європейську Україну - «Народне віче» (до 100 тис.). Влада зібрала Антимайдан з анти європейськими гаслами. Перша атака «Беркуту» відкинута

25-29 листопада мітингувальник вимагають дострокових виборів

30 листопада – силовий розгін Євромайдану «Беркутом»

1 грудня – початок протистояння влади та опозиційних сил (200-500 тис.) і створення лідерами опозиції (В.Кличко, А.Яценюк, О.Тягнибок) «Штабу національного спротиву». Головна вимога – відставка президента В.Януковича

2-6 грудня – протести під ВР, адміністрацією Президента

4 грудня – влада утворила наметовий табір «тітушок»

8 грудня – Народне Віче до 1 млн («Марш мільйонів»). Знесення пам’ятника Леніну, створення барикад та загонів самооборони.

10 грудня – протистояння мітингувальників із стягнутими на майдан силами внутрішніх військ

11 грудня – штурм Євромайдану спецназом і внутрішніми військами, в ситуацію втрутились представники США та ЄС

17 грудня – Янукович  підписав угоди з Росією щодо торговлі і отримав позику в 15 млрд дол..

16 січня 2014 – «диктаторські закони» (заборона прав і свобод, громадської діяльності). Мали на меті криміналізувати опозицію та учасників Євромайдану

19-26 січня – протистояння стало збройним.

22 січня – вбиті С.Нігоян, Ю.Вербицький, М.Жизнєвський - перші з «Небесної сотні»

23 січня – протестувальники регіонів почали блокувати і захоплювати будівлі ОДА

27 січня – 17 лютого – перемир’я, переговорний процес

29 січня – відставка уряду Азарова, закон про амністію мирних мітингувальників

18-20 лютого – силове протистояння

18 лютого – новий силовий наступ, розгін мітингувальників водометами і газом. Бій з «тітушками» й «Беркутом»

20 лютого – обстріл мітингувальників снайперами та відмова роботи парламенту. штурми та захоплення будівель СБУ, МВС, Прокуратури населенням в місах Зх України. Росія почала спецоперацію із захоплення Криму

21 лютого – відновлена дія Конституції 2004 р.

22 лютого – ВР усунула президента з посади, втеча Януковича; з’їзд депутатів південно – східних областей у Харкові.

АБО

Фази Революції Гідності

• Мирна фаза протистояння — 30 листопада — 16 січня.

• «Гаряча» фаза протистояння — 17 січня — 20 лютого.

• Грудень 2013 р. — знесення пам’ятника В. Леніну в Києві започаткував «ленінопад» — демонтаж пам’ятників Леніну по всій країні як символ прощання з диктатурою та імперією.

• 13 грудня 2013 р. В. Янукович організував «круглий стіл» за участі опозиції. Однак Євромайдан швидко поширювався країною.

• 16 січня 2014 р. Верховна Рада ухвалила так звані «диктаторські закони», які фактично забороняли будь-яку незалежну від влади громадсько-політичну та журналістську діяльність.

• 19 січня — масові протести проти «законів 16 січня», зіткнення мітингарів із внутрішніми військами та «беркутівцями» на вулиці Грушевського.

• 22 січня — перші загиблі серед євромайданівців: Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Роман Сеник.

• 29 січня — після переговорів між В. Януковичем та лідерами опозиційних фракцій було ухвалено закон про амністію та відправлено уряд М. Азарова у відставку.

• 18—21 лютого 2014 р. — силове протистояння між силовиками та протестувальниками, завершальний етап Революції Гідності.
д/з опрацювати параграф  27   у підручнику.