НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО                            ДЛЯ ДЕВ'ЯТИКЛАСНИКІВ                                                   ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

. Спроби модернізації Османської імперії наприкінці XIX — на початку XX ст.

• Коли була створена Османська імперія?

• Охарактеризуйте причини занепаду Османської імперії.

1. Османська імперія наприкінці XIX ст.

Могутня в минулому Османська імперія наприкінці XIX ст. остаточно втратила свій вплив на хід світової історії, ставши напівколонією Заходу. Політична система імперії була неефективною. Після скасування конституції 1876 р. в країні встановився репресивний, нічим не обмежений режим султана Абдул-Гаміда II. Період його правління (1876-1909) увійшов в історію Туреччини як період гноблення.

У 1882 р. Туреччина оголосила себе банкрутом і перестала повертати гроші за позиками. Султан боявся заколоту й увів поліцейську деспотію та цензуру на друк. За правління Абдул-Гаміда II продовжувалися гоніння на турків-християн. Його політику, спрямовану проти вірмен, болгар і греків, неоднаразово засуджували глави європейських держав. Особливою жорстокістю вирізнявся конфлікт з вірменами в 1894 р. Було спалено 50 тис. будинків, закатовано 100 тис. осіб, уключаючи жінок і дітей. Через три роки було винищено греків на о. Криті, а на початку XX ст. сталися погроми болгар і македонців.

Європейські держави назвали Османську імперію «хворою» і стали вирішувати її долю. По суті, вони розподілили між собою османські території: Боснія й Герцеговина були окуповані Австро-Угорщиною, у Тунісі господарювали французи, Єгипет захопила Англія. Формально ці території ще перебували в складі Османської імперії, проте фактично перейшли під контроль іноземних держав. Іноземний капітал захопив основні позиції в усіх сферах турецької економіки, що стримувало розвиток національної промисловості, у якій переважали мануфактури. Сільське господарство майже не розвивалося. Для обробітку землі селяни використовували дерев’яну соху.

Абдул-Гамід II

Патріотично налаштована інтелігенція та військові шукали шляхів виведення країни з глухого кута. Наприкінці XIX ст. почав зароджуватися турецький демократичний революційний рух. Оскільки в Османській імперії етнічні турки становили не більше третини населення, то формування опозиційного руху мало певні особливості. Турецька нація формувалася повільно. Промисловці, фінансисти й інтелектуали турецького походження займали досить помірковану політичну позицію: обмеження свавілля Абдул-Гаміда II й установлення в Туреччині конституційної монархії. Перші таємні опозиційні групи — різні за соціальним складом і політичним спрямуванням — виникли в Стамбулі наприкінці 80-х — на початку 90-х років XIX ст. у військових і спеціальних цивільних навчальних закладах. Об’єднувала всі групи боротьба за відновлення першої турецької конституції 1876 р. і скинення султана Абдул-Гаміда II.

Наприкінці XIX ст. найбільш активною силою в турецькому опозиційному русі стала організація «Єднання й прогрес», що спиралася переважно на молодих офіцерів. Членів організації в Європі називали молодотурками. У 1907 р. в Парижі відбувся з’їзд молодотурків та організацій, що представляли інші національності Османської імперії. З’їзд ухвалив рішення про підготовку збройного повстання.

2. Молодотурецька революція 1908 р.

Навесні 1908 р. офіцери-молодотурки підняли повстання, вимагаючи відновлення конституції. Повстання стало початком перевороту, який увійшов в історію під назвою Молодотурецька революція. Приводом для відкритого виступу стали події в Македонії, де неабияк загострилися соціальні й національні суперечності, характерні для всієї Османської імперії. Перед європейськими політиками знову постало питання про втручання західних держав у справи Туреччини. Молодотурецькі таємні комітети, які мали вже чимало прихильників в армійських частинах, розквартированих у Македонії, почали готувати антиурядовий виступ. Очікувалося, що виступ спиратиметься на широке невдоволення мас деспотичним режимом і загрозою іноземного втручання в справи країни.

Улітку кілька офіцерів-молодотурків організували із солдатів повстанські загони, які широко підтримало населення, а також албанські й македонські національно-революційні організації. Повстанням керував центр молодотурків, створений таємно в м. Салоніках. Повстанці захопили владу в Салоніках та інших містах Македонії. Повсюдно звучала вимога відновити першу турецьку конституцію. Султан мусив поступитися. Наприкінці липня був опублікований указ про відновлення дії конституції, а також оголошено про майбутнє скликання палати депутатів.

Молодотурки — політичний рух в Османській імперії за політичну, військову й економічну модернізацію країни, що перебувала в стані деградації та розпаду.

Вирвавши цю перемогу, молодотурки вважали за краще не поглиблювати революційну ситуацію. їх задовольнив компроміс із владою. І хоча на виборах до парламенту восени 1908 р. молодотурки отримали більшість депутатських місць, їхнє керівництво ще тривалий час не намагалося взяти владу у свої руки. Тільки після придушення контрреволюційного заколоту 1909 р., коли вірні султану частини виступили проти молодотурків і майже на два тижні вигнали їх зі Стамбула, позиція керівництва змінилася. Зрештою молодотурки придушили заколот, а скликаний парламент усунув Абдул-Гаміда II від влади. Його змінив старий і безвольний султан Махмуд V, який мав «царювати, але не управляти». Реальна влада опинилася в руках молодотурецьких лідерів, котрі обійняли основні міністерські й адміністративні посади.

Молодотурки провели в країні низку реформ, з яких найважливіша стосувалася реорганізації армії, поліції та жандармерії. Проте, реформуючи країну, вони не переймалися засобами. Загалом перебування молодотурків при владі в період з 1909 по 1918 р. значно погіршило економічне становище країни й ще більше загострило національне питання. Заперечуючи право нетурецьких народів на самовизначення, молодотурки проводили жорстку великодержавну політику, наслідки якої відчули на собі вірмени, греки, араби, албанці й курди. Свою головну місію молодотурки вбачали в збереженні цілісності імперії. Для досягнення цієї мети вони взяли на озброєння доктрину османізму, згідно з якою всі громадяни імперії, незалежно від їхньої національності, оголошувалися османами, а нетурецькі землі — невід’ємною частиною Туреччини. Лідери нетурецьких громад звинувачували молодотурків у тому, що під прапором османізму проводилося насильницьке потуречення, відновилися погроми немусульманського населення, найменші прояви визвольної боротьби пригноблених національних меншин жорстоко придушувалися.

Прийшовши до влади під гаслами свободи, рівності й братерства всіх народів Османської імперії, молодотурки впродовж декількох років установили в країні режим, який, на думку їхніх опонентів, мало чим відрізнявся від тиранії Абдул-Гаміда II. На тлі внутрішніх проблем погіршилося міжнародне становище імперії: Австро-Угорщина анексувала Боснію й Герцеговину; було втрачено північноафриканські володіння, а після першої Балканської війни 1912-1913 рр. — більшість володінь у Європі.

Тривале спільне проживання багатьох народів на території Османської імперії було не тільки проблемним, часом воно мало трагічні наслідки.

Група молодотурецьких активістів. У центрі Кемаль Ататюрк, майбутній перший президент Турецької республіки. Фото. 1910 р.

Поштова марка, присвячена подіям 1908 р.

«Упродовж п’яти століть балканські народи жили разом під єдиним прапором Османської держави. Вони належали до одного світу... перебували в єдиному османському просторі, дуже відмінному від, скажімо, культури православної Росії або католицької Австрії. Залишаючи риторику балканської інтелігенції, яка твердила про “османське ярмо”, можемо зауважити, що вплив імперії на підвладні їй народи мав свої негативні й позитивні сторони».

Барбара Єлавіч, історик (Історія Балкан. XX століття. — К.: Свенас, 2004. -Т.2.- С. 136-137)

• Розгляньте дві політичні карикатури початку XX ст., присвячені анексії західними державами в Османської імперії територій на Балканах. Одна з карикатур є османською й іронічно називається «Просування цивілізації в Боснії й Герцеговині», інша — зі щоденної паризької газети «Le Petit Journal» («Маленька газета»). Як Ви вважаєте, яка з цих карикатур французька, а яка — османська? Поясніть, за якими ознаками Ви визначили країну походження карикатур.

1908 р. — Молодотурецька революція.

1. Використовуючи історичну карту атласу, охарактеризуйте становище Османської імперії наприкінці XIX — на початку XX ст.

2. Європейські лідери назвали тогочасну Османську імперію «хворою». Як Ви вважаєте, чому за країною закріпилася така назва? Якими «хворобами» була уражена Османська імперія?

3. Чи погоджуєтеся Ви з думкою дослідниці Б. Єлавіч про те, що навіть складні відносини між народами не заперечують взаємопроникнення культур?

4. Що означає історичний термін «молодотурки»? Охарактеризуйте причини, перебіг і наслідки Молодотурецької революції 1908 р
Д/З опрацювати параграф 25 у підручнику.