НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО ДЛЯ ОДИНАДЦЯТИКЛАСНИКІВ
ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ
ПРОБЛЕМА МІЖНАРОДНОГО ТЕРОРИЗМУ.
Тероризм як крайня форма вияву екстремізму і радикалізму – різноманітний, багатолікий, має різну природу, різні джерела, мети, різні рівні і масштаби, спрямованість і характер виконання. Принципова спільність всіх видів тероризму – в насильному насадженні світогляду, ідеології, моралі, політики, свого образу життя, у використанні вбивств мирних жителів, загрози вбивств або інших форм насильства як головний засіб досягнення мети. Тероризм завжди носить позаправовий характер, демонстративно не бажає рахуватися з правом, яке він порушує – карним, цивільним, економічним, національним і міжнародним, правом іншої людини на життя і свободу. Терористи привласнюють собі функції і обвинувачів, і суддів, і катів. Інформаційна глобалізація на базі швидкого розвитку міжнародних телекомунікаційних мереж, а також кардинальна зміна міжнародної соціально-політичної ситуації після розпаду СРСР сприяли зростанню і міжнародному об'єднанню регіональних екстремістських соціально- політичних, етнічних, релігійних, кримінальних груп і організацій при втраті контролю над ними з боку наддержав. ТЕРОР (тероризм) (латинське terror – страх, жах), насильні дії (переслідування, руйнування, захоплення заложників, вбивства і інш.) з метою страхання, придушення політичних противників, конкурентів, нав'язування певної лінії поведінки. Розрізнюють індивідуальний і груповий терор (наприклад, дії екстремістських політичних угрупувань) і державний терор (репресії диктаторських і тоталітарних режимів). У 70-90-х pp. 20 ст. набув поширення міжнародний терор (вбивства або викрадення глав іноземних держави і урядів, їх дипломатичних представників, вибухи приміщень посольств, місій, міжнародних організацій, вибухи в аеропортах і вокзалах, угон повітряних судів). Політичне визначення тероризму: термін “тероризм” означає дія, яка пов'язана з актом насильства або актом, що створює небезпеку для життя людей, збереження майна або об'єктів інфраструктури; та має на меті:
а) страхання або примушення цивільного населення;б) надання впливу на політику уряду шляхом страхання або примушення;в) надання впливу на лінію поведінки уряду шляхом масштабного руйнування, вбивств, викрадення людей або взяття заложників.
У сучасному значенні слово “тероризм” з'явилося у часи Великої Французької революції і означало політику страхання, що проводилася революційною владою проти політичних ворогів. (Інформаційна протидія тероризму. – Луганськ: “КОПІЦЕНТР”, 2002. – 75 с.)
Види тероризму
Тероризм може бути класифікований і описаний за однією або декількох основах: за метою (мотивом), за об'єктами терору, за терористичними засобами, що використовуються і коштами. Види тероризму за масштабом: глобальний (всесвітній); міжнародний (групи держав, їх об'єднань, блоків); міждержавний; державний; груповий (соціальних, політичних, релігійних, етнічних, кримінальних організацій і груп); індивідуальний. Міждержавний і державний терор в будь-якому вигляді провокує масовий індивідуальний тероризм як в підтримку і розвиток в формі соціально-побутового і політичного тероризму, так і у вигляді акцій помсти, протидії, захисту. Індивідуальні терористи об'єднуються в групи, організації, структуровані соціальні рухи, які набувають рис систем, що саморозвиваються і відтворюють себе необмежений час, аж до сторіч. Відтворення цих терористичних структур володіє значною інерцією і тому продовжується багато років (до трьох поколінь) навіть після усунення (самоусунення) причини тероризму. У цьому випадку частіше за все відбувається часткова або повна зміна мети і об'єкта тероризму. Змінюється ідеологічне обґрунтування тероризму: від захисту цивільних прав у бік етнорелігійного сепаратизму. Наприклад, переорієнтація терористичної діяльності баскської ЕТА після смерті Франко і відновлення демократії, переорієнтація мети Ірландської республіканської армії після відновлення прав католицької меншини на повний відрив Північної Ірландії від Англії і приєднання до Ірландії.
Види тероризму за об'єктами терору: ідеологічний (світоглядний); політичний (міжпартійний); соціальний (класовий); релігійний (міжконфесійний); етнічний (расистський, сепаратистський). На практиці ці види тероризму виявляються взаємопов'язані в різному поєднанні. Соціальний (класовий) терор у Росії, наприклад, включав в себе ідеологічний і політичний. Етнічний тероризм в Європі накладається іноді на політичний і ідеологічний, а в мусульманських і буддійських регіонах сепаратизм завжди носить релігійне забарвлення. Види тероризму як засоби досягнення мети: як засіб досягнення соціально-політичної мети (зміна соціально-політичного устрою суспільства); як засіб досягнення державно-етнічної або державноконфесіональної мети (отримання етносом або конфесіональною групою автономії або створення своєї держави, видавлення або асиміляція інородців, іновірців); як важіль управління міжетнічними і (або) міжконфесійними конфліктами з метою дестабілізації обстановки в регіоні і отримання політичних і економічних переваг; як засіб деморалізації, морально-етичного розкладання і знищення народу конкуруючої держави; як засіб духовної, економічної і військово-політичної експансії; як політичний і психологічний засіб зняття етнічного і соціального напруження в країні (“експорт нестабільності”); як засіб консолідації і мобілізації народу країни і союзних держав; як засіб кримінального збагачення; як засіб шантажу державних органів; як акт особистого відчаю або самоствердження. Види тероризму по способах, що використовуються в засобах: політичний тероризм: політична інформаційно-психологічна або озброєна провокація; політичні або військові санкції; позбавлення цивільних політичних прав за етнічним, релігійним або світоглядним принципом; закриття опозиційного ЗМІ, вилучення їх тиражів, заборона критичних публікацій, переслідування небажаних журналістів; економічний тероризм: економічні санкції проти галузі або держави; економічна блокада з використанням збройних сил; озброєний тероризм: індивідуальні і групові теракти з вибухами в суспільних місцях, вибухами або захопленням транспортних засобів, вбивством людей, захопленням заложників; поліцейський терор; партизанська війна; диверсії; операції секретних служб на чужій території в мирний час (агресія); військові операції проти іншої держави (агресія); геноцид етносів, соціальних верств, політичних груп; інформаційно-психологічний тероризм: дезінформація; навіювання через ЗМІ морально-етичних і стереотипів поведінки, що суперечать традиційним для даного народу етичним цінностям, соціально-побутовим традиціям і нормам; цілеспрямовані публікації, радіо- і телепрограми, що перекручують історичні факти, етичні цінності і культурні традиції народу; навіювання через ЗМІ катастрофізму, невпевненості, жаху; методична дискредитація державних і соціальних інститутів; навіювання комплексу провини представникам іншого соціального шару, іншої релігії, іншої етнічної групи, громадянам іншої держави; навіювання комплексу неповноцінності етнічній групі, громадянам якої-небудь держави, представникам якої-небудь культури або конфесії; соціально-побутовий тероризм: образи і загрози; биття; зґвалтування; знищення або псування майна; дискримінація при прийомі на роботу, призначеннях, оплаті праці, при розподілі соціальних благ; узаконена або негласна заборона на заняття яким-небудь видом діяльності для певного етносу; обмеження в користуванні приватним майном, особливо житлом, для певних етнічних і релігійних груп; створення мовних бар'єрів; закриття національних шкіл, вузів, установ культури, культових установ.
Перелік засобів, що використовуються в усіх видах тероризму далеко не повний. Антитерористичним центрам необхідно розробити і поповнювати конфіденційний банк способів і засобів вироблення технологій припинення і запобігання терору. Практично всі види тероризму, незалежно від комплексу інших способів, що використовуються, і засобів, мають інформаційно-психологічну складову: вбивство політичного або іншого опонента одночасно підноситься як попередження іншим; політичний, економічний або соціально-побутовий тероризм завжди переслідує мету психологічно впливати на супротивників і спонукати їх виконати певні дії.
Війни завжди руйнували історичну спадщину. Однак була надія, що вже в ХХІ столітті безглузде руйнування історичної безцінної спадщини припиниться. Та марно - в світі є терористи ІДІЛ, як руйнують зі своїх релігійних переконань надбання історії у арабських країнах.
ІДІЛ взялася за знищення культурної спадщини в Іраку і Сирії в 2014 році. Основна мета бойовиків - місця релігійного поклоніння. Тільки в одному іракському Мосулі вони знищили 28 будівель релігійного призначення, що мають історичну цінність.
Цінні артефакти ІДІЛ за можливості збуває на чорному ринку для фінансування своєї діяльності.
Отже, що їхніми стараннями вже не існує.
Сирія
Пальміра
20 травня 2015 року бойовики ІДІЛ взяли під контроль майже всю територію Пальміри. Через місяць вони приступили до руйнування культурної спадщини: 27 червня була знесена статуя "Лев Аллат", 23 серпня стало відомо про те, що підірвано храм Баалшаміна. Бойовики також стратили зберігача Пальміри, відомого сирійського археолога 82-річного Халеда аль-Асаада.
30 серпня 2015 року ісламісти підірвали храм Бела, вщент зруйнувавши його. 4 вересня було зруйновано три найбільш збережені похоронні вежі, які були створені в римський період для багатих сімей в Долині гробниць. 5 жовтня 2015 року бойовики терористичної організації ІДІЛ підірвали Тріумфальну арку епохи Стародавнього Риму.
Пальміра - одне з найбагатших міст пізньої античності, розташований в одному з оазисів Сирійської пустелі - між Дамаском і Євфратом.
Згідно з Біблією і Йосипом Флавієм, Пальміра була заснована ізраїльським царем Соломоном як передовий оплот проти нападів арамейських орд на його володіння, що простягалися до берегів Євфрату. Тут була столиця держави Пальмірени, якою правили владні правителі, сенат і народні збори.
Руїни простягаються з південного сходу на північний захід безперервним рядом вздовж близько 3 км у підніжжі кількох пагорбів і складаються із залишків споруд, що відносяться до різних епох. У пізньоантичних руїнах переважає коринфський ордер.
На східному краї руїн височіє храм Сонця (Ваала-Геліоса) - величний периптер завдовжки 55,3 м, завширшки 29 м з 8 колонами в кожному короткому фасі і з 16 колонами в подовженому. Всередині храму є велике приміщення зі склепінням, розбитим на касетони, з розкішною, цілком збереженою ліпниною з листям і плодами на фризах і на стінах.
Навпроти північно-західного кута храму знаходилися вхідні ворота, схожі на тріумфальну арку Костянтина в Римі. Від них через все місто - вздовж 1135 м - простягалася дорога, обставлена чотирма рядами колон, на архітравах яких розміщувалися інші, менші колони.
Уся місцина колишнього міста покрита уламками капітелей, скульптурних фризів і інших архітектурних фрагментів, серед яких, на заході від храму Сонця, видно залишки інших храмів, палаців, колонад, вівтарів, акведуків, а за розваленою міською стіною, яка була споруджена за часів Юстиніана, лежить в невеликій долині некрополь із чисельними поховальними печерами і 60 родинними усипальнями, складеними у вигляді веж з величезних тесаних каменів. На вершині одного із сусідніх пагорбів височіє замок пізнішої арабської споруди.
Ірак
Німруд
5 березня 2015 року бойовики ІДІЛ знищили руїни стародавнього міста за допомогою важкої техніки. Знищеним артефактам було більше 2 тис. років, і вони втрачені безнадійно.
Німруд був заснований в ХІІІ ст. до н.е. Салманасаром I і через 400 років під час царювання Ашшур-нацир-апала II став столицею Ассирії. У 612 році до н.е. місто було зруйноване мідійцями і халдеями.
Назва міста пов'язується з біблійним царем Німродом, онуком Хама. Але це ім'я місто отримало від європейських археологів у ХІХ ст. До цього його називали Калах, чи Кальху. Згідно з легендою, один працівник знайшов статую напівбика-напівлюдини і визнав її за Німрода, засновника міста.
Під час розкопок знайшли залишки великого палацу і фортечних споруд, чисельні рельєфи з алебастру і різьблені фігурки зі слонової кістки, а також Чорний обеліск і статуї.
Під час розкопок в храмі Набу були виявлені глиняні плити з клинописом, що містять клятви васалів і ассірійських сановників, що датуються 672 роком до н.е. Ці записи послужили важливим посібником для вивчення ассірійського права і релігії.
У чотирьох царських похованнях неподалік Німруда був виявлений набір ювелірних виробів, датованих кінцем X ст. до н.е. До його складу входять золоті сережки, кільця, намиста, тарілки, кубки та глечики, прикрашені філігранню та напівдорогоцінним камінням.
Хатра
7 березня 2015 року руїни міста були знищені "Ісламською державою". Завдяки своїй історичній цінності Хатра, що поєднує в собі елліністичну і давньоримську архітектуру з арабським декором, була включена в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Місто було засноване до нашої ери, а його розквіт припав на І-ІІ ст. Імовірно, місто Хатра було створене в ІІІ ст. до н.е. в складі держави Селевкідів. У наступному столітті, вже будучи столицею напівавтономної арабської держави в складі Парфянського царства, Хатра сягнула піку свого розвитку за рахунок розташування на перетині важливих торговельних шляхів.
У центрі міста знаходився палацово-храмовий комплекс площею близько 30 тис. кв. м. Завдяки своєму транзитному розташуванню місто мало релігійні споруди різних вірян.
Тут були храми на честь грецького Гермеса, шумерського божества Нергала, арамейської Атаргатіс, арабської Аллат, ассірійського бога сонця Шамаша й інших верховних сутностей з різних пантеонів. Це дозволило місту стати важливим релігійним центром, так що певний час його навіть називали Домом Бога.
Місто було дуже добре укріплене і витримало облогу римських військ в 116 і 198 роках. Однак у 241 році Хатра пала в результаті облоги, влаштованої перським правителем Шапуром I з династії Сасанідів. Незабаром місто було зруйноване.
Дур-Шаррукін
8 березня 2015 року бойовики "Ісламської держави" частково розграбували, частково знищили руїни міста.
Дур-Шаррукін був столицею Ассирії в останні роки правління Саргона II. Місто будувалося за його проектом в період з 713 до 707 року до н. е.
Саргон II був царем Ассирії в 722-705 роках до н.е. У 717 році він наказує розпочати будівництво нової резиденції для нього в місці злиття річок Тигр і Великий Заб. В околицях міста були посаджені сади оливкового дерева з метою збільшення виробництва оливкової олії.
Дур-Шаррукін мав прямокутне планування. Масивні стіни міста охоронялися 157 сторожовими вежами. В центр міста дороги вели від семи воріт з різних боків. У центрі знаходився царський палац, поруч - храми, присвячені таким богам, як Набу, Шамаш, Сін, а менші храми - богам Ададу, Нінгалу, Нінурті.
Місто прикрашали рельєфні стіни і різні скульптури. Зокрема, ворота "вартували" крилаті бики шеду, вага яких доходить до 40 т.
Мосул
На початку червня 2014 року місто, як і деякі інші міста північного Іраку, було захоплене бойовиками з угруповання "Ісламська держава".
Бойовики захопили музей міста (другий за величиною в Іраку) і заявили, що всі колекційні скульптури порушують закони шаріату і повинні бути знищені.
У травні 2015 року формування ІДІЛ підірвали історичну мечеть Марям-хатун 1821 року спорудження на заході іракського міста Мосул. Раніше бойовики підірвали в Мосулі мечеть Султана Ваїса (побудована в 1838 році), історичну мечеть ХIХ ст. аль-Хадра і мечеть, побудовану під час праведного халіфа Умара і названу на його честь.
Під час захоплення міст бойовики примушують знімати з усіх мечетей вітражі, панно і фрески - ті, що найчастіше мають художню та історичну цінність, стверджуючи, що вони суперечать нормам ісламу. Якщо імами чинять опір, то їх ув'язнюють чи навіть страчують.
26 лютого 2015 року, наступного дня після спалення книг з бібліотек Мосула, бойовики оприлюднили відео, в якому було показано знищення експонатів музею і руйнування місця археологічних розкопок руїн стародавнього міста Німруда. На їхню думку, ці об'єкти сприяють ідолопоклонству
ЗНИЩЕНІ СУЧАСНИМИ ТЕРОРИСТАМИ ІСТОРИЧНІ ПАМ'ЯТКИ
Війни завжди руйнували історичну спадщину. Однак була надія, що вже в ХХІ столітті безглузде руйнування історичної безцінної спадщини припиниться. Та марно - в світі є терористи ІДІЛ, як руйнують зі своїх релігійних переконань надбання історії у арабських країнах.
ІДІЛ взялася за знищення культурної спадщини в Іраку і Сирії в 2014 році. Основна мета бойовиків - місця релігійного поклоніння. Тільки в одному іракському Мосулі вони знищили 28 будівель релігійного призначення, що мають історичну цінність.
Цінні артефакти ІДІЛ за можливості збуває на чорному ринку для фінансування своєї діяльності.
Отже, що їхніми стараннями вже не існує.
Сирія
Пальміра
20 травня 2015 року бойовики ІДІЛ взяли під контроль майже всю територію Пальміри. Через місяць вони приступили до руйнування культурної спадщини: 27 червня була знесена статуя "Лев Аллат", 23 серпня стало відомо про те, що підірвано храм Баалшаміна. Бойовики також стратили зберігача Пальміри, відомого сирійського археолога 82-річного Халеда аль-Асаада.
30 серпня 2015 року ісламісти підірвали храм Бела, вщент зруйнувавши його. 4 вересня було зруйновано три найбільш збережені похоронні вежі, які були створені в римський період для багатих сімей в Долині гробниць. 5 жовтня 2015 року бойовики терористичної організації ІДІЛ підірвали Тріумфальну арку епохи Стародавнього Риму.
Пальміра - одне з найбагатших міст пізньої античності, розташований в одному з оазисів Сирійської пустелі - між Дамаском і Євфратом.
Згідно з Біблією і Йосипом Флавієм, Пальміра була заснована ізраїльським царем Соломоном як передовий оплот проти нападів арамейських орд на його володіння, що простягалися до берегів Євфрату. Тут була столиця держави Пальмірени, якою правили владні правителі, сенат і народні збори.
Руїни простягаються з південного сходу на північний захід безперервним рядом вздовж близько 3 км у підніжжі кількох пагорбів і складаються із залишків споруд, що відносяться до різних епох. У пізньоантичних руїнах переважає коринфський ордер.
На східному краї руїн височіє храм Сонця (Ваала-Геліоса) - величний периптер завдовжки 55,3 м, завширшки 29 м з 8 колонами в кожному короткому фасі і з 16 колонами в подовженому. Всередині храму є велике приміщення зі склепінням, розбитим на касетони, з розкішною, цілком збереженою ліпниною з листям і плодами на фризах і на стінах.
Навпроти північно-західного кута храму знаходилися вхідні ворота, схожі на тріумфальну арку Костянтина в Римі. Від них через все місто - вздовж 1135 м - простягалася дорога, обставлена чотирма рядами колон, на архітравах яких розміщувалися інші, менші колони.
Уся місцина колишнього міста покрита уламками капітелей, скульптурних фризів і інших архітектурних фрагментів, серед яких, на заході від храму Сонця, видно залишки інших храмів, палаців, колонад, вівтарів, акведуків, а за розваленою міською стіною, яка була споруджена за часів Юстиніана, лежить в невеликій долині некрополь із чисельними поховальними печерами і 60 родинними усипальнями, складеними у вигляді веж з величезних тесаних каменів. На вершині одного із сусідніх пагорбів височіє замок пізнішої арабської споруди.
Ірак
Німруд
5 березня 2015 року бойовики ІДІЛ знищили руїни стародавнього міста за допомогою важкої техніки. Знищеним артефактам було більше 2 тис. років, і вони втрачені безнадійно.
Німруд був заснований в ХІІІ ст. до н.е. Салманасаром I і через 400 років під час царювання Ашшур-нацир-апала II став столицею Ассирії. У 612 році до н.е. місто було зруйноване мідійцями і халдеями.
Назва міста пов'язується з біблійним царем Німродом, онуком Хама. Але це ім'я місто отримало від європейських археологів у ХІХ ст. До цього його називали Калах, чи Кальху. Згідно з легендою, один працівник знайшов статую напівбика-напівлюдини і визнав її за Німрода, засновника міста.
Під час розкопок знайшли залишки великого палацу і фортечних споруд, чисельні рельєфи з алебастру і різьблені фігурки зі слонової кістки, а також Чорний обеліск і статуї.
Під час розкопок в храмі Набу були виявлені глиняні плити з клинописом, що містять клятви васалів і ассірійських сановників, що датуються 672 роком до н.е. Ці записи послужили важливим посібником для вивчення ассірійського права і релігії.
У чотирьох царських похованнях неподалік Німруда був виявлений набір ювелірних виробів, датованих кінцем X ст. до н.е. До його складу входять золоті сережки, кільця, намиста, тарілки, кубки та глечики, прикрашені філігранню та напівдорогоцінним камінням.
Хатра
7 березня 2015 року руїни міста були знищені "Ісламською державою". Завдяки своїй історичній цінності Хатра, що поєднує в собі елліністичну і давньоримську архітектуру з арабським декором, була включена в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Місто було засноване до нашої ери, а його розквіт припав на І-ІІ ст. Імовірно, місто Хатра було створене в ІІІ ст. до н.е. в складі держави Селевкідів. У наступному столітті, вже будучи столицею напівавтономної арабської держави в складі Парфянського царства, Хатра сягнула піку свого розвитку за рахунок розташування на перетині важливих торговельних шляхів.
У центрі міста знаходився палацово-храмовий комплекс площею близько 30 тис. кв. м. Завдяки своєму транзитному розташуванню місто мало релігійні споруди різних вірян.
Тут були храми на честь грецького Гермеса, шумерського божества Нергала, арамейської Атаргатіс, арабської Аллат, ассірійського бога сонця Шамаша й інших верховних сутностей з різних пантеонів. Це дозволило місту стати важливим релігійним центром, так що певний час його навіть називали Домом Бога.
Місто було дуже добре укріплене і витримало облогу римських військ в 116 і 198 роках. Однак у 241 році Хатра пала в результаті облоги, влаштованої перським правителем Шапуром I з династії Сасанідів. Незабаром місто було зруйноване.
Дур-Шаррукін
8 березня 2015 року бойовики "Ісламської держави" частково розграбували, частково знищили руїни міста.
Дур-Шаррукін був столицею Ассирії в останні роки правління Саргона II. Місто будувалося за його проектом в період з 713 до 707 року до н. е.
Саргон II був царем Ассирії в 722-705 роках до н.е. У 717 році він наказує розпочати будівництво нової резиденції для нього в місці злиття річок Тигр і Великий Заб. В околицях міста були посаджені сади оливкового дерева з метою збільшення виробництва оливкової олії.
Дур-Шаррукін мав прямокутне планування. Масивні стіни міста охоронялися 157 сторожовими вежами. В центр міста дороги вели від семи воріт з різних боків. У центрі знаходився царський палац, поруч - храми, присвячені таким богам, як Набу, Шамаш, Сін, а менші храми - богам Ададу, Нінгалу, Нінурті.
Місто прикрашали рельєфні стіни і різні скульптури. Зокрема, ворота "вартували" крилаті бики шеду, вага яких доходить до 40 т.
Мосул
На початку червня 2014 року місто, як і деякі інші міста північного Іраку, було захоплене бойовиками з угруповання "Ісламська держава".
Бойовики захопили музей міста (другий за величиною в Іраку) і заявили, що всі колекційні скульптури порушують закони шаріату і повинні бути знищені.
У травні 2015 року формування ІДІЛ підірвали історичну мечеть Марям-хатун 1821 року спорудження на заході іракського міста Мосул. Раніше бойовики підірвали в Мосулі мечеть Султана Ваїса (побудована в 1838 році), історичну мечеть ХIХ ст. аль-Хадра і мечеть, побудовану під час праведного халіфа Умара і названу на його честь.
Під час захоплення міст бойовики примушують знімати з усіх мечетей вітражі, панно і фрески - ті, що найчастіше мають художню та історичну цінність, стверджуючи, що вони суперечать нормам ісламу. Якщо імами чинять опір, то їх ув'язнюють чи навіть страчують.
26 лютого 2015 року, наступного дня після спалення книг з бібліотек Мосула, бойовики оприлюднили відео, в якому було показано знищення експонатів музею і руйнування місця археологічних розкопок руїн стародавнього міста Німруда. На їхню думку, ці об'єкти сприяють ідолопоклонству
Немає коментарів:
Дописати коментар