НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

             ДЛЯ ОДИНАДЦЯТИКЛАСНИКІВ 

                     ФАКУЛЬТАТИВНЕ ЗАНЯТТЯ

    ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ КАРПАТСЬКОЇ                                                 УКРАЇНИ.

Після розпаду Австро-Угорської імперії Закарпатська Україна опинилася у складі Чехо-Словаччини. За Сен-Жерменським договором, ЧСР повинна була надати автономію цій території. Але, за Конституцією 1920 р., ЧСР стала унітарною державою. Невиконання своїх обіцянок уряд ЧСР пояснював непідготовленістю краю до самоврядування через низький рівень освіти, відсутність політичної еліти.

Мюнхенська угода 1938 р. примусила уряд ЧСР реорганізувати країну на федеративних засадах. Перед Закарпаттям відкрилася можливість урешті-решт дістати автономію. 11 жовтня 1938 р. уряд ЧСР доручив лідеру русинського руху А. Бродію сформувати автономну адміністрацію. До адміністрації автономії увійшли і представники народовського (українського) руху. Через деякий час лідеру народовського руху А. Волошину було доручено сформувати адміністрацію автономії. А. Бродій був звинувачений у співробітництві з угорською розвідкою і в прагненні приєднати край до Угорщини. Нова адміністрація краю опинилася у скрутному становищі. Населення краю переважно підтримувало русофільський рух. Від краю, за рішенням Першого віденського арбітражу, були відторгнуті найбільш економічно розвинуті райони і міста: Ужгород, Мукачеве, Берегове та інші, які були передані Угорщині. У краї діяли диверсійні загони з Угорщини та Польщі, які дестабілізували становище.

Незважаючи на це, автономна адміністрація краю взялась до активної державотворчої діяльності. Не маючи достатньої опори серед населення, вона починає користуватися допомогою ОУН. Діячі ОУН, які зайняли найважливіші посади в адміністрації краю, взялися до створення збройних формувань.

Державотворчі процеси в краї стали розгортатися згідно з теорією інтегрального націоналізму. Так, у краї було заборонено діяльність усіх політичних партій, крім Українського національного об'єднання. Усіх незгодних було ізольовано в концентраційному таборі (це не був табір смерті, які утворювали фашисти). Вибори в січні 1939 р. були фальсифіковані, у результаті було оголошено, що за УНО проголосувало 86 % виборців. Спроба створити збройні загони "Карпатська Січ" викликала конфлікт із чехами. Так, у ніч із 13 на 14 березня 1939 р. частини чехословацької армії завдали поразки загонам "Карпатської Січі", які намагалися оволодіти складами зі зброєю, а згодом усунули помірковане керівництво Карпатської України. Цей конфлікт виник напередодні вторгнення на територію краю угорських військ. 14 березня 1939 р. 40-тисячне угруповання угорських військ вдерлося на територію краю. Чеські війська, за наказом із Праги, не стали чинити опір. За таких складних умов на захист краю стали загони "Карпатської Січі" (2 тис. осіб). їх завзятий опір перетворив наступ угорської армії з "прогулянки" на складну воєнну операцію. Вирішальні бої розгорнулися на Красному полі під Хустом. Тим часом, 15 березня 1939 р. у приміщенні гімназії Хуста зібрався Сейм Карпатської України, на якому було проголошено її незалежність. Сейм ухвалив закон, що містив такі положення:

• 1. Карпатська Україна є незалежна Держава.

• 2. Назва Держави є Карпатська Україна.

• 3. Карпатська Україна є республіка на чолі з президентом, вибраним Сеймом Карпатської України.

• 4. Державною мовою Карпатської України є українська мова.

• 5. Барвами державного прапора Карпатської України є синя і жовта.

Президентом Карпатської України було обрано А Волошина. Засідання Сейму відбувалося під акомпанемент наступаючих угорських військ. 18 березня 1939 р. територія краю була повністю окупована. Уряд Карпатської України емігрував до Румунії. До кінця квітня окремі загони, застосовуючи партизанські методи боротьби, чинили опір угорським окупантам, однак зупинити агресію не змогли. До того ж, Карпатська Україна опинилась у міжнародній ізоляції. Сталінське керівництво СРСР ставилося до неї з відкритою неприязню, вбачаючи тут небезпечне вогнище українського самостійництва.

Карпатська Україна проіснувала лише кілька днів. Історичне значення незалежної держави карпатоукраїнців полягало в тім, що було ще раз продемонстроване непереборне прагнення українського народу до створення власної держави. Крім того, західноукраїнське населення пересвідчилося в неспроможності й небезпечності орієнтації на підтримку чужих держав. Стало незаперечним, що зацікавленість Німеччини "українським питанням" була продиктована бажанням використати його у власних загарбницьких цілях.