ПРАКТИЧНІ РОБОТИ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

           НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                  ДЛЯ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

                                  ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ В МІЖВОЄННИЙ                                        ПЕРІОД.

    Зовнішня політика СРСР у міжвоєнний період пройшла два етапи. На першому етапі (1920-1922 рр.) радянська Росія, відвоювавши своє право на існування, вирішувала дві проблеми: налагодження відносин з незалежними радянськими республіками і політичне урегулювання з сусідніми країнами післявоєнних питань

На цьому етапі зовнішньої політики через економічну і військову слабкість Росії, вона не була активною щодо відносин з країнами Заходу. Останні у свою чергу не поспішали проявляти ініціативи в налагодженні відносин з Росією. Паралельне мирне співіснування Росії і країн Заходу ставало політичною реальністю.

Першою сторінкою зовнішньої політики Росії був Ризький мирний договір (18 березня 1921 р.), який одночасно став і останньою сторінкою іноземної воєнної інтервенції на територію Росії. Росія пішла на серйозні поступки, погодилась на відторгнення території Західної України і Західної Білорусії. Вони переходили під управління Польщі. Росія зобов’язалась виплатити Польщі 30 млн. крб. золотом за участь Польщі в господарському житті Російської імперії.

           НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                  ДЛЯ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

                                  ІСТОРІЯ УКРАЇНИ 

        ФОРСОВАНА ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ

У 1920 роках за темпами промислового розвитку СРСР суттєво відставав відпередових країн Європи. ВКП(б) узяла курс на «побудову соціалізму в окремо взятій країні», перетворення СРСР на мілітаризоване індустріальне суспільство. 

У 1925 році на ХІV з’їзді ВКП(б) було проголошено курс на проведення індустріалізації. ХV з’їзд ВКП(б) (грудень 1927 року) ухвалив генеральну лінію на прискорення індустріалізаціїнародного господарства.

Індустріалізація – це система заходів, спрямованих на створення великого машинного виробництва і прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння і зміцнення обороноздатності країни.

Причини проведення індустріалізації

1. Відставання економічного розвитку

2. Необхідність створення матеріально-економічної незалежності держави

3. Зміцнення обороноздатності держави

4. Зростання робітничого класу

Особливості індустріалізації

1. Використання лише внутрішніх ресурсів.

2. Нестача кваліфікованих кадрів.

3. Прискорені темпи.

4. Розвиток в першу чергу важкої промисловості.

                       НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                   ДЛЯ ШЕСТИКЛАСНИКІВ 

АНТИЧНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ.ДАВНЯ ГРЕЦІЯ.

Греція розташована на півдні Балканського півострова, у східній частині Середземного моря. Із заходу її омиває Іонічне море, а зі сходу — Егейське. На півночі країни розташовані хребти Балканських гір.

Грецію поділяють на континентальну та острівну.

Континентальна Греція поділяється на три великі частини. У її північній частині — Фессалії — перебуває широка й родюча рівнина. Славилися ці місця своїми табунами коней. На кордоні Фессалії з її північним сусідом Македонією підноситься найвища гора Греції — Олімп (висота 2917 м). Цілий рік вершина Олімпу вкрита снігом. У ясні дні вона горить на сонці сліпучим блиском. Саме тут, як вважали греки, мешкали боги.

Найважливіші області Центральної Греції — Беотія й Аттика. В Аттиці розташовані Афіни — найвідоміше місто Греції.

 ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЗИМОВИХ                                  КАНІКУЛ

                                                                      

                               ДЛЯ СЕМИКЛАСНИКІВ

          НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                          ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

РУСЬ-УКРАЇНА ЗА ЧАСІВ ПРАВЛІННЯ ЯРОСЛАВИЧІВ

Після смерті Ярослава Мудрого його троє найвпливовіших синів — Ізяслав, Святослав та Всеволод — утворили своєрідний тріумвірат. Впродовж двох десятиліть вони проводили спільну політику, підтримуючи єдність держави. Ярославичі разом обороняли країну від агресивних половців, протистояли сепаратистським тенденціям молодших князів. Проте після невдалої для Русі битви з половцями на р. Альта на Переяславщині (1068) та повстання киян незабаром у тріумвіраті почалися розбіжності. Відновити колишню єдність не вдалося навіть на з'їзді братів у Вишгороді (1072), де було прийнято "Правду Ярославичів", що значно розширювала "Руську Правду", зокрема замінивши давню родову помсту грошовим штрафом. Уже в 1073 р. Святослав з допомогою Всеволода посів київський престол, а Ізяслав змушений був утекти до Польщі, а далі до Німеччини. З того часу Ярославичі по черзі княжили у Києві: Святослав у 1073—1076 рр., Ізяслав у 1076—1078 рр., Всеволод у 1078—1093 рр

                        ДЛЯ ШЕСТИКЛАСНИКІВ

                 НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

   ПАМ'ЯТКИ КУЛЬТУРИ КИТАЙСЬКОЇ                                ЦИВІЛІЗАЦІЇ

                                  

Китайська культура надзвичайно багата і багатогранна, вона багато в чому збагатила світову культуру. І найбільший внесок тут на наш погляд це винахід китайцями паперу, який в свою чергу активно вплинув на розвиток писемності. В ті часи, коли предки багатьох європейських народів ще жили в напівземлянках і про писемності навіть помислити не могли, китайці вже створювали великі бібліотеки з працями своїх вчених мужів.

Технологія писемності стародавнього Китаю також пройшла чималу еволюцію і з’явилася ще до винаходу паперу, спочатку китайці писали на бамбуці, для цього стовбури бамбука розщеплювалися на тонкі дощечки і на них чорною тушшю наносилися ієрогліфи зверху вниз. Потім скріплювали їх шкіряними ремінцями по верхньому і нижньому краю, і виходило бамбукове полотнище, яке можна було легко згорнути в рулон. Такою була давньокитайська книга. Поява ж паперу дозволила значно здешевити книжкове виробництво, а самі книги зробити доступними для багатьох. Хоча, зрозуміло, звичайні китайські селяни в ті часи так і залишалися неписьменними, зате для державних чиновників і тим більше аристократів грамотність, а також володіння мистецтвом письма, каліграфією було обов’язковою вимогою.

Гроші в стародавньому Китаї, як і в інших цивілізаціях, спершу були у вигляді металевих монет, правда, в різних царствах ці монети могли мати різну форму. Проте, з часом саме китайці першими, правда, вже в більш пізню епоху стали використовувати паперові гроші.

Про високий рівень розвитку ремесел в Стародавньому Китаї ми знаємо з праць китайських ж письменників тих часів, так вони розповідають нам про давньокитайських ремісників самих різних спеціальностей: ливарниках, теслях, майстрів ювелірної справи, зброярів, ткачів, фахівців з кераміки, будівельників дамб і гребель. Причому кожна китайська область славилася своїми майстрами.

Активно в Стародавньому Китаї розвивалося кораблебудування, про що свідчить модель 16 весільного човна, джонки, яку виявили археологи.

Так виглядає давньокитайська джонка.

                      НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО 

                 ДЛЯ СЕМИКЛАСНИКІВ 

                                      ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

            КУЛЬТУРА РУСІ - УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ X - У                                 ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XI СТОЛІТТЯ

                                 

• Як ви розумієте поняття «культура»? Що впливає на розвиток культури суспільства? Поміркуйте, які чинники могли впливати на розвиток культури Русі-України.

1. УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Розквіту культури Русі-України сприяло прийняття християнства, зміцнення держави, поширення зв’язків з іншими державами, насамперед із Візантією.

Основою народної культури віками залишалася усна народна творчість — казки, перекази, легенди, приказки, загадки, прислів’я, пісні. Вони сягають часів язичництва, проте із часом доповнюються і змінюються. Частина цього спадку дійшла до нашого часу.

Приблизно в Х—ХІ ст. виник новий вид усної народної творчості, який у XIX ст. назвали билини (перша назва — старини).

Варто запам'ятати!

Билина (старина) — жанр народної творчості, героїчний епос.

За змістом билина — героїчний епос, властивий багатьом країнам середньовічної Європи. Головними героями цих творів є реальні або вигадані особи:

• три богатирі — Ілько (Ілля) Муромець, Добриня Микитич, Олешко Попович. Одним з героїв билин про трьох богатирів під прізвиськом «Красне Сонечко» є великий князь київський Володимир Святославич; прообразом богатиря Добрині Микитича є воєвода князя Володимира Великого — Добриня;
• легендарні Котигорошко, Джурило, Кирило Кожум’яка, Вольга та Минула Селянинович, Святогор.

Пам’ятник Добрині Микитичу (робота скульптора Ігоря Зарічного, м. Коростень на Житомирщині, 2012 р.)

Історичні подробиці

Ілько (Ілля) Муромець та Добриня Микитич — реальні історичні постаті. Мощі Муромця збереглися в Києво-Печерській лаврі. У 2018 р. на Трухановому острові в Києві в парку «Муромець» був відкритий пам’ятник руському богатирю. Скульптору позував відомий український сучасний богатир Василь Вірастюк. Цікаво, що виготовлений пам’ятник з деталей, роздрукованих на 3D-принтері.

Пам’ятник Іллі Муромцю в м. Києві (робота скульптора Володимира Журавля, 2018 р.)

                      НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                 ДЛЯ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

                                      ІСТОРІЯ УКРАЇНИ                                                                         КУЛЬТУРА. 

ДУХОВНЕ ТА ПОВСЯКДЕННЕ    ЖИТТЯ

Визвольна боротьба 1917 ─ 1921рр. відкрила нову сторінку в історії України. Крах Російської імперії з її багатовіковою централізаторською і русифікаторською політикою, боротьба за утворення суверенної української держави, глибокі соціально-економічні зрушення і пов’язана з цим хвиля надій та сподівань викликали духовне піднесення в суспільстві, яке проявилося в усіх сферах культурного життя.

Разом з тим жорстока і національно-визвольна боротьба, політизуючи свідомість усіх національних груп, розколюючи суспільство на ворожі табори, спотворювала світосприймання людей й формувала складну і суперечливу культурно-ідеологічну обстановку.

Кожен політичний режим, що утверджувався в Україні, прагнув вести власну лінію в галузі культури. Кожен з них спирався на соціально і національно близькі йому верстви населення, в тому числі інтелігенцію, діячів культури, освіти, мистецтва, всяко підтримуючи їх, при цьому залишаючись байдужими, а то і непримиренно ворожими до інших. Усе це деформувало природний хід культурних процесів, приглушуючи органічно властиві їм загальнолюдські, гуманістичні тенденції, в той же час висуваючи на передній план вузькокласові, скороминущі, кон’юнктурні. У суспільстві панувала нетерпимість, жорстокість, зневага до людського життя. Інтелектуальна діяльність втрачала свою престижність, а інтелігенція ─ традиційні джерела існування.

                    НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

               ДЛЯ ШЕСТИКЛАСНИКІВ

                          ДАВНЯ ІНДІЯ

1. ПРИРОДА ДАВНЬОЇ ІНДІЇ

Індія — найзагадковіша країна світу. Розташована вона в Південній Азії. Клімат тут спекотний і вологий. Найвищий на Землі Гімалайський гірський хребет захищає Південну Індію від потоків холодного повітря з півночі. Більшу частину північного заходу цього регіону займає долина найбільшої річки Інд і її приток. Родючі рівнини чергуються з напівпустелями.

На північному сході розташований басейн річки Ганг. Тут, в умовах підвищеної вологості, ростуть буйні тропічні джунглі — непрохідні зарості дерев і чагарників. Під час сезону дощів у долині Гангу часто бувають повені, а в дельті цієї річки є багато боліт.

Поміркуймо!

Спробуйте за описом природних умов Індії визначити головні заняття давнього індійського населення. Поміркуйте, які природні умови були сприятливими для господарювання, а які — ні.

2. ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ В ДАВНІЙ ІНДІЇ

У V—IV тис. до н.е. в гірських районах Індської долини виникли перші землеробські поселення, а в III тис. до н. е. — найдавніші міста. Тут зародилася Індська (або Гараппська) цивілізація, розквіт якої припадав на 2300-1700 рр. до н. е. Найбільші міста з населенням близько 30 тис. жителів розташовувалися на місці сучасних поселень Гараппа й Мохенджо-Даро («пагорб мертвих»).

Давня Індія

Давнє місто Мохенджо-Даро (історична реконструкція)

 

            ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ

     Починаючи із 2014 року, 21 листопада — день початку революцій 2004 та 2013 років, — офіційно визначено Днем Гідності та Свободи.Попередньо існував День Свободи, що відзначався 22 листопада на честь Помаранчевої революції у 2005–2011 роках, проте був скасований Віктором Януковичем.
                                                                           
    Згідно з указом президента України Петра Порошенка від 13 листопада 2014 року, дату було встановлено:«З метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів держави та її європейського вибору…»

                                 ДЛЯ СЕМИКЛАСНИКІВ 

          НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                                  ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

                   СЕРЕДНЬОВІЧНЕ МІСТО

Поява міст стала можливою тоді, коли селяни почали виробляти достатньо сільськогосподарської продукції, щоб прогодувати не лише себе, а й інших. Відтоді частина людей вже могла обрати собі інше, більш прибуткове заняття, наприклад, ремісниче виробництво. Ремісники оселялися там, де можна було вигідно продати свої вироби, ― поблизу руїн колишніх римських міст, феодальних маєтків, монастирів, фортець; важливих шляхів, річкових переправ, бухт, заток. Спершу міста з’явилися в Італії (Венеція, Генуя та ін.), пізніше — у Південній Франції (Марсель, Арль, Тулуза та ін.), а згодом — і на півночі Франції, у Нідерландах, Англії.

Жителями міст (німці називали їх бюргерами, французи — буржуа, італійці — пополанами) ставали переважно ремісники, торгівці, моряки, цирульники тощо.

Місто розташовувалося так, щоб його зручно було оточити захисною стіною, а також щоб і сам місцевий ландшафт служив для поселення захистом. Перші середньовічні міста оточували земляним валом та дерев’яною огорожею. У місто, як і в феодальний замок, можна було потрапити через підйомний міст і вузькі ворота, які на ніч міцно замикалися. Міські будинки з похилими червоними покрівлями розташовувалися дуже близько один до одного і були переважно дерев’яними. Міські будинки нумерації не мали, її замінювали розпізнавальні знаки — барельєфи на релігійні сюжети, скульптурні портрети господарів. Основною архітектурною прикрасою середньовічного міста був собор, дзвіниця якого відбивала час, а також  повідомляла городян про пожежу, ворожий напад чи спалах епідемії.

                          ДЛЯ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

                                   ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

                  ПРОГОЛОШЕННЯ ЗУНР

Історичні умови напередодні утворення ЗУНР. Напередодні поразки Австро-Угорщини в Першій світовій війні активізувався національно-визвольний рух у західноукраїнських землях. Переговори делегації Української Центральної Ради з представниками країн Четверного союзу в Бресті завершилися зобов'язанням Австро-Угорщини і Німеччини передати велику частину Холмщини і Підляшшя УНР, а решті західноукраїнських земель надати автономію, перетворивши їх в окремий край.

Протягом тривалого часу австро-угорська влада відмовлялася виконувати це зобов'язання, і тільки 16 жовтня 1918 р., коли імперія була вже приречена, з'явився маніфест імператора «До моїх вірних австрійських народів», який передбачав федеративну перебудову держави. Відповідно до положень цього документа, 18 жовтня 1918 р. українські парламентарії зі Східної Галичини і Північної Буковини, керівники політичних партій і церковних ієрархів створили у Львові орган представницької влади - Українську Національну Раду. її очолив Євген Петрушевич.

19 жовтня Українська Національна Рада оголосила про намір об'єднати всі західноукраїнські землі (Східну Галичину, Північну Буковину і Закарпаття) у єдину українську державу, і зробити це мирним шляхом.

               ДЛЯ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

                                     ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

     ДИРЕКТО́РІЯ УКРАЇ́НСЬКОЇ НАРО́ДНОЇ РЕСПУ́БЛІКИ 

      Спочатку Директорія була тимчасовим  рев. органом, який створений у ніч з 13 на 14 листопада 1918 на засіданні президії Українського національного союзу для кер-ва повстанням проти режиму гетьмана П. Скоропадського, після перемоги повстання стала верховним  державним органом УНР. Складалася з представників 3-х політ. партій: від УСДРП – В. Винниченко (голова), С. Петлюра, А. Макаренко; від УПСР – Ф. Швець; від Української партії соціалістів-самостійників – О. Андрієвський. Після того, як 14 листопада гетьман П. Скоропадський оголосив про формування свого кабінету, що повністю складався з російських монархістів, і проголосив «акт федерації», за яким зобов’язувався об’єднати Україну з майбутньою небільшовицькою Російською державою.

                   ДЛЯ СЕМИКЛАСНИКІВ

                                     ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

         Суспільний і політичний устрій та                         господарське життя Русі.

         

                     ПАМ'ЯТКА УЧНЯМ

                           ДЛЯ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

                                ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

       УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА ГЕТЬМАНА         ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО

Здобувши владу, гетьман Павло Скоропадський скористався нетривалим мирним періодом для зміцнення основ української державності. В період Гетьманату була розбудована дієва регіональна адміністрація. Вона контролювала найбільшу за весь час Української революції  територію, а також вела перемовини про входження до складу Української Держави Криму та Кубані. Українська Держава була визнана 30 країнами.

7,5 місяця існування Гетьманату були плідним етапом державного будівництва. За цей час Рада Міністрів ухвалила близько 400 законів. З обігу вивели російські гроші, натомість посилилися позиції національної валюти, налагоджено роботу Українського державного банку. Утричі збільшилась кількість кооперативних товариств: із 4,9 тис. до 15 тис. Зросла балансова сума капіталів кредитних спілок, а союз «Централ» навіть викупив у Німеччині фабрику сільськогосподарських машин. Порівняно з першим революційним роком, майже вдвічі зріс видобуток вугілля. За Гетьманату відбулися дві митні війни – з Румунією та Кримом. У результаті останньої півострів на правах автономії увійшов до складу України. У планах гетьмана було спорудження шлюзо-канальної артеріальної системи від Балтійського до Чорного морів, будівництво гідроелектростанцій на Дністрі, Бузі та Дніпрі.

Одним із перших вагомих кроків нової влади стало відновлення права приватної власності «як фундаменту культури й цивілізації» та вільний продаж землі. В Україні відновлювався козацький соціальний стан – як опора державності.

Вагомих результатів досягли в освіті та культурі. Створені Державний український архів, Українська національна бібліотека, Українська академії наук, Українські державні університети в Києві та Кам'янці-Подільському.

Утім поразка у Першій світовій війні, аграрна реформа, яка не розуміло селянство, «каральні експедиції» німецько-австрійських союзників і діяльність антигетьманської опозиції стали головними причинами падіння Гетьманату Павла Скоропадського наприкінці 1918 року.

 

Ключові події

29 квітня 1918 року – проголошення Української Держави (Гетьманату Павла Скоропадського);

29 квітня 1918 року – створення Українського військово- морського флоту;

30 травня 1918 року – ухвалення Закону про урочисту обітницю урядовців і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі, фактично запровадження української державної служби;

4-17 вересня 1918 року –  візит до Німеччини гетьмана Павла Скоропадського;

6 жовтня 1918 року – відкриття у Києві Державного українського університету;

22 жовтня 1918 року – відкриття Кам’янець-Подільського  державного українського університету;

листопад 1918 року – заснування Національної бібліотеки Української Держави (нині – Національна бібліотека імені В. Вернадського НАН України);

14 листопада 1918 року – заснування Української академії наук;

16 листопада 1918 року – поразка гетьманських військ  у бою з повстанськими силами Директорії поблизу Мотовилівки;

14 грудня 1918 року – зречення гетьмана Павла Скоропадського.

                                 ДЛЯ СЕМИКЛАСНИКІВ

                                    ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

                   ЯРОСЛАВ МУДРИЙ 

50 цікавих фактів про Ярослава Мудрого

1. Часом народ нагороджує правителів прізвиськами.

Саме так великий князь Ярослав Мудрий і отримав ім’я, під яким увійшов в історію.

2. Руський князь Ярослав Мудрий неспроста заробив таке гладеньке прізвисько. Ярослав був князем новгородським, і київським.

3. Будучи людиною далекоглядною і надзвичайно розумним, він все життя цілеспрямовано проводив дуже ефективну і зважену політику.

4. Його політика відрізнялася далекоглядністю і виваженістю рішень, і він суттєво зміцнив позиції русичів. Саме в епоху його правління був покладений кінець регулярних набігів печенігів.

5. З дитинства який виховувався, щоб одного разу очолити народ, він виправдав всі покладені на нього надії і увійшов в історію, як один з найвидатніших правителів Стародавньої Русі.

6. Ярослав відомий тим, що при ньому Київська Русь міцно увійшла в коло наймогутніших держав світу, це підтверджувалося династичними зв’язками з найважливішими державами Європи.

7. Ярослав Мудрий народився незадовго до початку другого тисячоліття — в 980 році. Він був другим сином князя Володимира, його матір’ю була полоцька княжна Рогнеда.

8. Родоначальником династії, до якої він належав, був знаменитий статі легендарний Рюрик.

9. Ярослав не вважався основним спадкоємцем Володимира, оскільки він був найстаршим (він був другий, це також важливо), а також кульгав.

10. Шлях Ярослава Мудрого до влади був важкий, і супроводжувався тривалою боротьбою з братами. Після смерті батька Ярослав Мудрий протягом 4 років воював з братами за великокняжий київський престол, здобувши у підсумку перемогу.

                              ДЛЯ СЕМИКЛАСНИКІВ

                          ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

                   ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ

               ДЛЯ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

                      ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УНР

          КАБІНЕТ ІСТОРІЇ- НАША ГОРДІСТЬ

Інструкція

для учнів під час роботи в кабінеті історії

1. Загальні положення

1.1. Інструкція з безпеки праці під час роботи в кабінеті історії загальноосвітнього навчального закладу (далі – інструкція) поширюється на всіх учасників навчально-виховного процессу під час проведення занять у кабінеті історії у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від форм власності.

1.2. Інструкція є основою для розробки інструкції з безпеки під час проведення занять у шкільному кабінеті історії. Інструкція розробляється завідувачем кабінету історії та затверджується адміністрацією школи. Вимоги зазначеної інструкції є обов’язковими для виконання всіма, хто працює у кабінеті історії.

1.3. Відповідно до “Правил техніки безпеки” під час проведення навчально-виховного процесу в кабінеті історії загальноосвітнього навчального закладу учні, лаборанти проходять інструктаж з техніки безпеки праці та навчання, з правил надання першої (долікарської) допомоги при характерних ушкодженнях у кабінеті історії, мати необхідні знання і навички користування медикаментами.         

2. Вимоги техніки безпеки перед початком роботи

2.1. Заходити до кабінету лише з дозволу вчителя, а на позакласні заходи під керівництвом класного керівника.

2.2. Зайняти своє робоче місце відповідно до схеми розміщення учнів класу.

2.3. Не заносити до кабінету предмети, які можуть загрожувати життю і здоров’ю учнів, колючі і ріжучі предмети, сірники, газові пістолети, балончики, зброю різного типу.

2.4. Звільніть робоче місце від усіх непотрібних для роботи предметів і матеріалів.

2.5. Перевірте наявність і надійність обладнання, приладів та інших предметів, необхідних для виконання завдання.

2.6. Починайте виконувати завдання тільки з дозволу вчителя.

2.7. Виконуйте тільки ту роботу, яка передбачена завданням або доручена вчителем.

 

   Історія в таблицях та схемах

Історія України (7 - 9 клас);

Історія України (10 - 11 клас);

Всесвітня історія (6 - 7 клас);

Всесвітня історія (8 - 9 клас);

Всесвітня історія (10 - 11 клас).