НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

            ДЛЯ ДЕВ'ЯТИКЛАСНИКІВ

                           ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

  РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ І ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ

          (КІНЕЦЬ XVIII - ПОЧАТОК XX СТОЛІТТЯ)

                              РОЗВИТОК ОСВІТИ,НАУКИ І ТЕХНІКИ

В історії культури Нового часу особливе місце посідає період кінця XVIII – першої половини XIX століття – доба, що найповніше виявляє принципи: раціоналізм, антропоцентризм, сцієнтизм, європоцентризм тощо. Стрімке підпорядкування різноманітних ланок культурного життя цим правилам визначалось новою історичною ситуацією. Вона сформувалась під впливом трьох епохальних подій, які відбулися наприкінці 18 століття. Це – промисловий переворот, що розпочався в Англії, війна за незалежність північноамериканських колоній (1774-1776 рр.), велика французька революція (1789-1793 рр.). Саме ці події становлять вихідну логічну межу XIX століття, саме вони зумовлюють культурний поворот на межі XVIII та XIX століть.

У культурному житті цього періоду відбуваються два взаємопов’язаних процеси – розвиток національних культур і виникнення культурних феноменів, які мали інтегруюче регіональне, а іноді – світове значення. Зростання міжнародного культурного обміну відбувалось завдяки стрімкому розвитку світових економічних контактів. Це стимулювало і прискорювало подальшу еволюцію кожної окремої національної культури й світової культури в цілому. В ній з’являються універсальні явища – романтизм та реалізм.

Порівняно з попередніми епохами розвиток культури в Європі та Північній Америці наприкінці XVIII – у першій половині XIX століття відбувався досить своєрідно, нові художні напрямки складалися і досягали зрілості протягом короткого проміжку часу – не століття, як раніше, а десятиліття. Характерна риса епохи – співіснування кількох різноманітних художніх напрямків. Упродовж цього часу класичні традиції, романтизм, а згодом і реалізм, підтримували стосунки, в яких боротьба і подолання поєднувалися із взаємовпливом.

Розвиток техніки і науки в країнах Європи та Північної Америки наприкінці XVIII – першої половини XIX століття

Розвиток ринкових відносин потребував освічених людей. Будівництво фабрик, залізниць, мостів, удосконалення машин, механізмів вимагали складних і точних розрахунків. Зросло значення науки для розвитку техніки. Численнішою стала інтелігенція. Розвиток промисловості і сільського господарства підштовхував науку до вивчення нових проблем, у свою чергу, на основі наукових відкриттів створювали нові засоби виробництва.

Основні винаходи та їх використання

1783 р. Брати Жозеф і Етьєн Монгольф’є (Франція) збудували і запустили в повітря аеростат (по­вітряну кулю), наповнений гарячим димом.

1793 р. Американський винахідник Елі Уітні збудував робочу машину, що здійснювала очищення бавовни.

1797 р. Англійський механік Генрі Моделі винайшов повністю механізований токарний верстат.

1800 р. Американський винахідник Роберт Фултон уперше використав метал для будівництва підводного човна.

1803 р. Американський винахідник Роберт Фултон збудував і випробував перший пароплав.

1803 р. Шотландський винахідник Річард Тревітік створив перший паровоз.

1804 р. Французький механік Жозеф Март Жаккар винайшов так звану „машину Жаккарда” для виготовлення тканини з великими візерунками (декоративні килими, скатертини, портьєри тощо).

1814 р. У Лондоні було встановлене газове освітлення вулиць, яке приєднувалося до головного газопроводу.

1814-1829 рр. Англійський винахідник Джордж Стефенсон збудував і випробував серію паровозів, здат­них пересувати состави загальною вагою до 90 тонн.

1815 р. Німецький винахідник Карл фон Зауербронн створив велосипед.

1827 р. Французький винахідник Жозеф Месефор Ньєпс винайшов засіб закріплення зображен­ня і став одним із засновників фотографії.

1834 р. Англійський механік Д. Сміт винайшов пряльну машину, яка виконувала всі операції автоматично.

У США було винайдено механічну жатку.

1835 р. Російський винахідник Павло Шіллінг продемонстрував роботу першого електромагніт­ного телеграфу.

1836 р. Американський винахідник Семуель Кольт спроектував шестизарядний револьвер з обер­товим барабаном.

1837 р. Американський художник Семуель Морзе винайшов пишучий апарат, який передавав короткі й довгі електричні імпульси, які приймальний пристрій зображував у вигляді крапок і тире.

1839 р. Американський винахідник Чарлз Гудьїр відкрив процес вулканізації каучуку сіркою.
1849 р. У США було винайдено англійську булавку.

Найважливіші відкриття у природничо-математичних науках кінця XVIII – першої половини XIX століття

1789 р. Французький хімік Антуан-Лоран Лавуазьє сформулював закон збереження маси речо­вини.

1796 р. Французький астроном П’єр-Сімон Лаплас створив теорію походження сонячної системи.

1800 р. Італійський фізик Алессандро Вольта винайшов хімічне джерело електричного струму – вольтів стовб. Його ім’ям було названо одиницю електричної напруги – вольт.

1803 р. Англійський фізик і хімік Джон Дальтон увів поняття „атомна маса”. Він уперше визна­чив атомну масу хімічних елементів.

1809 р. Французький зоолог Жан Батіст Ламарк створив учення про еволюцію („ламаркізм”). Увів термін „біологія”.

1812 р. Французький зоолог Жорж Кюв’є вперше дослідив і зробив опис викопних решток вимерлих форм життя нашої планети.

1820 р. Французький фізик Андре Марі Ампер відкрив явище механічної взаємодії електричних струмів і встановив закон цієї взаємодії. Його ім’ям було названо одиницю сили елект­ричного струму – ампер.

1826 р. Російський математик Микола Лобачевський висунув і обґрунтував систему неевклідової геометрії.

1827 р. Російський природознавець Карл Бер дослідив ембріональний розвиток ссавців. Сформу­лював основи ембріології.

1831 р. Англійський фізик Майкл Фарадей першим увів поняття „електромагнітне поле”. Під час досліду з магнітами та електричними провідниками він показав, що електрика може спричиняти рух.

1839 р. Німецький біолог Теодор Шванн сформулював теорію про клітинну будову рослинних і тваринних організмів та про подібність рослинних і тваринних клітин.

1842 р. Німецький фізик Роберт Майєр установив, що рух, тепло, електрика, магнетизм, хімічні процеси є якісно різними формами енергії, які перетворюються одна на одну при незмін­них кількісних співвідношеннях. Уперше сформулював закон збереження і перетворення енергії.

1843-1850 рр. Англійський фізик Джеймс Джоуль дав експериментальне обґрунтування закону збере­ження енергії і довів, що теплота може бути отримана за рахунок механічної роботи.
   Величезний вплив на розвиток суспільства наприкінці XIX - на початку XX ст. мали досягнення науки і техніки. То був час великих наукових відкриттів, що привели до перегляду старих поглядів на навколишній світ і здійснили революцію у природничих науках. Провідну роль у науці відігравали країни Західної Європи, передусім Англія, Німеччина та Франція.

Англійський фізик Дж. Томсон 1897 р. відкрив першу елементарну частинку - електрон, що входив до складу атома. Виявилося, що атом, який до того вважався останньою, неподільною мірою матерії, сам складається з дрібних частинок. Вивчаючи ефект радіоактивності, французькі фізики Беккерель, П'єр і Марія Кюрі дійшли висновку, що деякі елементи довільно випромінюють енергію. Це поставило під сумнів тогочасне розуміння закону збереження енергії. У 1901 р. німецький фізик М. Планк установив, що енергія виділяється не безперервним потоком, як гадали раніше, а окремими пучками - квантами. У 1911 р. англійський фізик Е. Резерфорд запропонував першу планетарну теорію будови атома, відповідно до якої атом подібний до Сонячної системи: навколо позитивного ядра рухаються електрони - негативні частинки. У 1913 р. цю теорію доповнив датський фізик Н. Бор, який ввів уявлення про стрибкоподібний перехід електрона з однієї орбіти на Іншу. При цьому структура атома змінюється: він отримує або поглинає квант енергії. Ідеї Планка та Бора стали фундаментом для окремого розділу сучасної фізики - квантової механіки.

Докорінно змінилися традиційні уявлення про простір, час І рух. У 1905 р. 26-річний німецький фізик А. Ейнштейн опублікував працю "До електродинаміки тіл", в якій було закладено основи теорії відносності.

Ейнштейн довів, що швидкість світла у вакуумі є сталою, не залежить від напрямку і швидкості руху джерела світла та є граничною для передачі будь-яких взаємодій. Під час руху тіла зі швидкістю, наближеною до швидкості світла, його маса зростає, а плин часу уповільнюється. Абсолютного, незалежного від спостерігача, простору й часу не існує. Події, які є одночасними в одній системі виміру, можуть бути неодночасними в іншій системі виміру. Отже, властивості простору й часу виявилися залежними від руху матеріальних об'єктів. Квантова механіка і теорія відносності підірвали погляди традиційної фізики.

Нові відомості про будову матерії спричинили появу нових міждисциплінарних наук. Електронна теорія будови атома дозволила під іншим кутом зору подивитися на періодичний закон хімічних елементів, що його відкрив російський вчений Д. Менделєєв 1869 р* Було встановлено, що порядковий номер елемента в періодичній системі має не лише хімічний, а й фізичний зміст, тому що він відповідає кількості електронів у пластах оболонки того чи іншого атома.

Тісний зв'язок між фізикою та хімією обумовив формування такої дисципліни, як фізична хімія, що досліджує фізичні явища під час хімічних реакцій.

Швидкими темпами розвивались електро - і фотохімія, хімія органічних речовин природного походження (біохімія) і хімічна фармакологія.

Спираючись на досягнення біології (вчення про клітинну будову організмів), теорію чеського натураліста Г. Менделя про фактори, що впливають на спадковість, німецький вчений А. Вейсман і американський вчений Т. Морган створили основи генетики - науки про передачу спадкових ознак у рослинному і тваринному світі.

Класичні дослідження фізіології серцево-судинної системи та органів травлення здійснив російський вчений І. Павлов. Вивчивши вплив вищої нервової діяльності на перебіг фізіологічних процесів, він розробив теорію умовних рефлексів.

Досягнення біологічних наук стали потужним поштовхом до розвитку медицини. Продовжуючи дослідження визначного французького бактеріолога Л. Пастера, співробітники Пастерівського інституту в Парижі вперше розробили запобіжні щеплення проти сибірки, курячої холери І сказу. Німецький мікробіолог Р. Кох і його численні учні відкрили збудників туберкульозу, черевного тифу, дифтериту, сифілісу і створили ліки проти них.

Завдяки успіхам хімії медицина поповнилася низкою нових препаратів. В арсеналі лікарів з'явилися широко відомі ліки: аспірин, пірамідон та ін. Лікарі різних країн світу розробляли основи наукової санітарії та гігієни, заходи профілактики й попередження епідемій.

2. Нова техніка й нові технології

Досягнення наукової думки пришвидшили розвиток нової техніки та нових технологій. На передній план вийшли електроенергетика, машинобудування, металургія, гірнича, хімічна промисловість, транспорт. Найбільшим кроком в енергозабезпеченні промислового виробництва і транспорту стало одержання електроенергії в більших масштабах із допомогою динамомашин, перші зразки яких з'явилися в 70-х pp. XIX ст.

Технічною подією великого значення стала поява нового класу моторів, що їх сконструювали німецькі винахідники Н. Отто (1876 р.) і Р. Дизель (1897 p.). Ці компактні, високоекономічні двигуни, що працювали на рідкому пальному, швидко знайшли застосування в першому автомобілі Г. Даймлера і К. Бенца (1886 p., Німеччина), в першому літаку братів Райт (1903 p., США) і в першому дизельному локомотиві (тепловозі) компанії Клозе-Шульцер (1912 p., Німеччина).

Р. Дизель

У металургії важливими технічними винаходами на початку XX ст. стали конвертерний (томасівський) спосіб виплавляння сталі з чавуну з великими домішками сірки й фосфору, виплавляння високовуглецевої сталі та різних феросплавів у дугових, а потім в Індукційних електропечах, а також одержання алюмінію та міді методом електролізу. У 1891 р. в Німеччині запущено перший прокатний стан, якому надавали руху електромотори. В обробці металовиробів почали використовувати електро - та газозварювання.

У гірничій справі набули поширення бурильні пристрої та дискові врубові машини з електричним приводом.

Промислове введення крекінг-процесу - розкладу сирої нафти на різні фракції під дією високих тисків і температур - дозволило одержувати у значних кількостях легке рідке пальне, передусім бензин, конче необхідний для автомобільної промисловості. У Німеччині, де не було власних нафтових родовищ, з 1913 р. бензин виробляли з вугілля.

Нові методи одержання аміаку розширили виробництво азотної кислоти та інших азотних сполук, необхідних для виробництва штучних добрив, барвників і вибухових речовин.

У промисловому і транспортному будівництві використовувались якісні марки сталі. Дедалі ширше застосовувався залізобетон. Із сталевих і залізобетонних конструкцій споруджувалися різні будівлі, мости, тунелі великих розмірів, віадуки.

Так, 1905 р. під Альпами було прокладено Сімплонський тунель завдовжки близько 20 км. Центральна частина мосту, збудованого в канадському м. Квебеку 1917 p., сягала 550 м, а висота нью-йоркського хмарочоса Вулворта, зведеного 1913 р,, становила 242 м і майже вдвічі перевищувала піраміду Хеопса.

Відкриття Сімплонського тунелю

Завдяки винаходу котлів із високим перегрівом пари, автоматичних гальм тощо серйозних змін зазнало транспортне машинобудування. У 1904 р. було пущено першу електричку.

Прискорене впровадження у виробництво нової техніки супроводжувалося збільшенням підприємств і переходом їх на випуск масової стандартизованої продукції. Основною технологією для цього стало конвеєрне виробництво. Його сутність полягає в тому, що робочі механізми й робочі місця, відповідно до технологічного процесу, подрібнено на низку простих операцій, які здійснюються неперервно. Вперше у повному обсязі таку технологію було застосовано на автомобільних заводах Г. Форда (США). Завдяки їй на початку XX ст. вони випускали 300 тис. автомобілів на рік (половину світового виробництва). Автомобіль став звичним явищем. Поряд із ним на початку XX ст. узвичаївся телефон, що його винайшов А.-Г. Белл 1876 p., фонограф (Т.-А. Едісон, 1877 p.), радіоприймач (Марконі і Попов, 1895 p.), кіно (брати Люм'єр, 1895 p.), електричне освітлення вулиць, цехів, квартир і т. д. У 1881 р. з'явився трамвай, а перегодом і метро.

Значні досягнення були і в військовій техніці. У 1883 р. з'явився кулемет американського інженера X. Максима. Почалося створення авіації. Флот отримав броньовані кораблі з гарматами великого калібру і підводні човни.

Кулемет Максим

Д/З ОПРАЦЮВАТИ ПАРАГРАФ 27 У ПІДРУЧНИКУ