ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ

     Починаючи із 2014 року, 21 листопада — день початку революцій 2004 та 2013 років, — офіційно визначено Днем Гідності та Свободи.Попередньо існував День Свободи, що відзначався 22 листопада на честь Помаранчевої революції у 2005–2011 роках, проте був скасований Віктором Януковичем.
                                                                           
    Згідно з указом президента України Петра Порошенка від 13 листопада 2014 року, дату було встановлено:«З метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів держави та її європейського вибору…»

                                 ДЛЯ СЕМИКЛАСНИКІВ 

          НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                                  ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

                   СЕРЕДНЬОВІЧНЕ МІСТО

Поява міст стала можливою тоді, коли селяни почали виробляти достатньо сільськогосподарської продукції, щоб прогодувати не лише себе, а й інших. Відтоді частина людей вже могла обрати собі інше, більш прибуткове заняття, наприклад, ремісниче виробництво. Ремісники оселялися там, де можна було вигідно продати свої вироби, ― поблизу руїн колишніх римських міст, феодальних маєтків, монастирів, фортець; важливих шляхів, річкових переправ, бухт, заток. Спершу міста з’явилися в Італії (Венеція, Генуя та ін.), пізніше — у Південній Франції (Марсель, Арль, Тулуза та ін.), а згодом — і на півночі Франції, у Нідерландах, Англії.

Жителями міст (німці називали їх бюргерами, французи — буржуа, італійці — пополанами) ставали переважно ремісники, торгівці, моряки, цирульники тощо.

Місто розташовувалося так, щоб його зручно було оточити захисною стіною, а також щоб і сам місцевий ландшафт служив для поселення захистом. Перші середньовічні міста оточували земляним валом та дерев’яною огорожею. У місто, як і в феодальний замок, можна було потрапити через підйомний міст і вузькі ворота, які на ніч міцно замикалися. Міські будинки з похилими червоними покрівлями розташовувалися дуже близько один до одного і були переважно дерев’яними. Міські будинки нумерації не мали, її замінювали розпізнавальні знаки — барельєфи на релігійні сюжети, скульптурні портрети господарів. Основною архітектурною прикрасою середньовічного міста був собор, дзвіниця якого відбивала час, а також  повідомляла городян про пожежу, ворожий напад чи спалах епідемії.

                          ДЛЯ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

                                   ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

                  ПРОГОЛОШЕННЯ ЗУНР

Історичні умови напередодні утворення ЗУНР. Напередодні поразки Австро-Угорщини в Першій світовій війні активізувався національно-визвольний рух у західноукраїнських землях. Переговори делегації Української Центральної Ради з представниками країн Четверного союзу в Бресті завершилися зобов'язанням Австро-Угорщини і Німеччини передати велику частину Холмщини і Підляшшя УНР, а решті західноукраїнських земель надати автономію, перетворивши їх в окремий край.

Протягом тривалого часу австро-угорська влада відмовлялася виконувати це зобов'язання, і тільки 16 жовтня 1918 р., коли імперія була вже приречена, з'явився маніфест імператора «До моїх вірних австрійських народів», який передбачав федеративну перебудову держави. Відповідно до положень цього документа, 18 жовтня 1918 р. українські парламентарії зі Східної Галичини і Північної Буковини, керівники політичних партій і церковних ієрархів створили у Львові орган представницької влади - Українську Національну Раду. її очолив Євген Петрушевич.

19 жовтня Українська Національна Рада оголосила про намір об'єднати всі західноукраїнські землі (Східну Галичину, Північну Буковину і Закарпаття) у єдину українську державу, і зробити це мирним шляхом.

               ДЛЯ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

                                     ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

     ДИРЕКТО́РІЯ УКРАЇ́НСЬКОЇ НАРО́ДНОЇ РЕСПУ́БЛІКИ 

      Спочатку Директорія була тимчасовим  рев. органом, який створений у ніч з 13 на 14 листопада 1918 на засіданні президії Українського національного союзу для кер-ва повстанням проти режиму гетьмана П. Скоропадського, після перемоги повстання стала верховним  державним органом УНР. Складалася з представників 3-х політ. партій: від УСДРП – В. Винниченко (голова), С. Петлюра, А. Макаренко; від УПСР – Ф. Швець; від Української партії соціалістів-самостійників – О. Андрієвський. Після того, як 14 листопада гетьман П. Скоропадський оголосив про формування свого кабінету, що повністю складався з російських монархістів, і проголосив «акт федерації», за яким зобов’язувався об’єднати Україну з майбутньою небільшовицькою Російською державою.

                   ДЛЯ СЕМИКЛАСНИКІВ

                                     ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

         Суспільний і політичний устрій та                         господарське життя Русі.

         

                     ПАМ'ЯТКА УЧНЯМ

                           ДЛЯ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

                                ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

       УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА ГЕТЬМАНА         ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО

Здобувши владу, гетьман Павло Скоропадський скористався нетривалим мирним періодом для зміцнення основ української державності. В період Гетьманату була розбудована дієва регіональна адміністрація. Вона контролювала найбільшу за весь час Української революції  територію, а також вела перемовини про входження до складу Української Держави Криму та Кубані. Українська Держава була визнана 30 країнами.

7,5 місяця існування Гетьманату були плідним етапом державного будівництва. За цей час Рада Міністрів ухвалила близько 400 законів. З обігу вивели російські гроші, натомість посилилися позиції національної валюти, налагоджено роботу Українського державного банку. Утричі збільшилась кількість кооперативних товариств: із 4,9 тис. до 15 тис. Зросла балансова сума капіталів кредитних спілок, а союз «Централ» навіть викупив у Німеччині фабрику сільськогосподарських машин. Порівняно з першим революційним роком, майже вдвічі зріс видобуток вугілля. За Гетьманату відбулися дві митні війни – з Румунією та Кримом. У результаті останньої півострів на правах автономії увійшов до складу України. У планах гетьмана було спорудження шлюзо-канальної артеріальної системи від Балтійського до Чорного морів, будівництво гідроелектростанцій на Дністрі, Бузі та Дніпрі.

Одним із перших вагомих кроків нової влади стало відновлення права приватної власності «як фундаменту культури й цивілізації» та вільний продаж землі. В Україні відновлювався козацький соціальний стан – як опора державності.

Вагомих результатів досягли в освіті та культурі. Створені Державний український архів, Українська національна бібліотека, Українська академії наук, Українські державні університети в Києві та Кам'янці-Подільському.

Утім поразка у Першій світовій війні, аграрна реформа, яка не розуміло селянство, «каральні експедиції» німецько-австрійських союзників і діяльність антигетьманської опозиції стали головними причинами падіння Гетьманату Павла Скоропадського наприкінці 1918 року.

 

Ключові події

29 квітня 1918 року – проголошення Української Держави (Гетьманату Павла Скоропадського);

29 квітня 1918 року – створення Українського військово- морського флоту;

30 травня 1918 року – ухвалення Закону про урочисту обітницю урядовців і суддів та присягу військових на вірність Українській Державі, фактично запровадження української державної служби;

4-17 вересня 1918 року –  візит до Німеччини гетьмана Павла Скоропадського;

6 жовтня 1918 року – відкриття у Києві Державного українського університету;

22 жовтня 1918 року – відкриття Кам’янець-Подільського  державного українського університету;

листопад 1918 року – заснування Національної бібліотеки Української Держави (нині – Національна бібліотека імені В. Вернадського НАН України);

14 листопада 1918 року – заснування Української академії наук;

16 листопада 1918 року – поразка гетьманських військ  у бою з повстанськими силами Директорії поблизу Мотовилівки;

14 грудня 1918 року – зречення гетьмана Павла Скоропадського.