НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО ДЛЯ ДЕВ'ЯТИКЛАСНИКІВ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ РОЗВИТОК ОСВІТИ І НАУКИ В СЕРЕДИНІ 19 -НА ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЯ.
Завдання та питання до відео: 1. Уважно перегляньте відео. 2. Якою була головна мета діяльності С. Русової? 3. Аналіз цитат (с. 250 підручника «Із педагогічної скарбниці
Софії Русової») 4. Дайте оцінку її діяльності. 5. Як ви вважаєте, чи є щось спільне між педагогічною концепцією
Русової та концепцією сучасної освіти в Україні?
Завдання та питання до відео: 1. Уважно перегляньте відео. 2. Охарактеризуйте діяльність громадської діячки. 3. Якою була головна мета діяльності Христини Алчевської? 4. Дайте оцінку її діяльності. 5. Яку роль у розвитку народної освіти відіграв чоловік Христини –
Олексій Алчевський?
Опрацюйте документи
Документ № 1
«У другій половині ХІХ ст.
відбулося територіальне роз’єднання українських земель, завершилося формування
української нації, ускладнилася соціальна структура та політизувалося суспільне
життя. Всі ці явища та процеси залишили помітний відбиток на розвиткові
культурної сфери. Зокрема, буржуазні реформи розширили межі
культурно-просвітницької діяльності, створили нові умови для позитивних зрушень
у культурі. Поява альтернативних центрів влади (земств), гласність, правовий
захист прав людини, перетворення університетів на осередки вольнодумства суттєво
змінили атмосферу в суспільстві, створили передумови для переходу до
цивілізованіших форм співжиття. Традиційний монолог офіційної влади дедалі більше
поступався місцем діалогу влади з суспільством. Позитивним зрушенням у культурній
сфері сприяли і модернізація економіки та завершення промислового перевороту,
які зміцнили матеріальну базу культури, стимулювали розвиток освіти та науки.
Домінуюча в перші пореформені роки ідеологія народництва не тільки кликала до
здійснення революції, вона орієнтувала увагу інтеліґенції на селянство, у
середовищі якого збереглися в незайманому вигляді християнська мораль та
національна культура. Ця орієнтація зумовила вивчення проблем етнографії, фольклору,
мови, а також стимулювала бажання в значної частини української різночинної інтеліґенції
активно сприяти народній освіті, підвищувати культурний рівень селянства». (Бойко
О. Д. Історія України. — К.: Академія, 2001. — С. 273–274)
Завдання
Визначте
чинники, які позитивно впливали на розвиток української культури другої
половини ХІХ ст.
З кінця VI ст. до н. е. і до І ст. до н. е. в історії Риму тривав період республіки. Усі важливі проблеми вирішувалися на народних зборах голосуванням: приймалися нові закони та скасовувалися старі, оголошувалися війни та укладався мир, розглядалися позови та скарги в суд тощо. На зборах громадян обирали членів на магістратські посади. Державу очолювали два консули, обрані на річний термін. Консули командували арміями і піклувалися про добробут громадян. Інші магістрати стежили за порядком у Римі, опікувалися фінансами, судом тощо. Як і раніше, функціонувала рада старійшин - сенат. Він керував зборами, перед ним звітувалися магістрати. Провідне місце в управлінні належало патриціям, з яких складався сенат.
НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО ДЛЯ ОДИНАДЦЯТИКЛАСНИКІВ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ З ЄС,НАТО,США ТА РОСІЄЮ
ЄДИНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР (ЄЕП) – проект ств. спільного – для Білорусі, Казахстану, РФ та України – ринку товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Основні цілі цього проекту були задекларовані в Угоді від 19 верес. 2003, яку підписали в Астані (Казахстан) Президент Казахстану Н.Назарбаєв, Президент Республіки Білорусь О.Лукашенко, Президент РФ В.Путін та Президент України Л.Кучма.
Україна, незважаючи на свій, по суті, колоніальний статус у складі СРСР, певною мірою була причетною до міжнародної політики. Передусім це було пов'язано з визнанням її у 1945 р. членом — фундатором ООН, що давало можливість протягом усього післявоєнного періоду час від часу нагадувати світовій спільноті про своє існування. Ставши незалежною, Українська держава розпочала якісно новий етап у зовнішньополітичній діяльності, головним змістом якого було перетворення її з об'єкта геополітики на рівноправного суб'єкта міжнародного співтовариства.