НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                       ДЛЯ ШЕСТИКЛАСНИКІВ

                        ДАВНЯ СПАРТА

           

1. Формування Спартанської держави

У XI ст. дорійці завоювали півострів Пелопоннес. Тут близько 900 р. до н.е. вони заснували поселення Спарта, яке згодом перетворилося на місто-державу. Спарту, яка об'єднала під своєю владою навколишні землі в місцевості Лаконіка, ще називали Лаконікою або Лакедемоном. Місцеве населення дорійці перетворили на рабів – ілотів. З виникненням держави ілоти стали її власністю і більше не належали окремим спартанцям. Оскільки ілотів було набагато більше, ніж спартанців, у покорі їх утримували, щороку вбиваючи найсильніших, – це називалося криптіями. Ще однією верствою підкореного населення були періеки – жителі навколишніх земель, які зберегли свободу, але зобов'язувалися платити спартанцям данину.

Оскільки в Спарті родючих земель було мало, спартанці вдерлися до сусідньої Мессенії. Розпочалися Мессенські війни. Перша з них тривала майже 20 років. Переможені мессенці змушені були сплачувати данину в розмірі половини врожаю. Але згодом вони підняли повстання проти завойовників.

Розпочалася друга Мессенська війна. Найбільш яскравим епізодом війни була одинадцятирічна облога міста Ейра. Оборонці мужньо захищалися і дошкуляли нападникам сміливими вилазками. Під час цих битв керівник мессенців Арістомен двічі потрапляв у полон. Першого разу його скинули зі скелі, але він не тільки вижив, а й знову очолив оборону оточеного міста. Вдруге йому допомогла молода спартанка, яка напоїла вином вартових, і Арістомен знову врятувався.

 

Документ

Плутарх про вибори геронтів

У цьому випадку починалося найвеличніше змагання у світі, змагання, де кожен бився до останніх сил. Йшлося не про те, щоб бути оголошеним найпрудкішим із швидких у бігові, найсильнішим із сильних, а найкращим і найрозумнішим між найкращими і найрозумнішими людьми... За свою моральну перевагу переможець отримував по життєво... владу в держав ставав володарем над життям і смертю, честю і безчестям...

Запитання до документа

1. Що мала довести людина, щоб її обрали геронтом?

2. Чи справді геронти були, як стверджує Плутарх, «володарями над життям і смертю, честю і безчестям»? Обґрунтуйте свою думку.

 

           НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                   ДЛЯ СЕМИКЛАСНИКІВ

                                  ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

       КОЧОВІ НАРОДИ СТЕПІВ УКРАЇНИ

Згадайте, хто були східними та південними сусідами слов’ян.

Як ви розумієте значення понять «печеніги», «половці»?

Чи пам’ятаєте ви, що Тмутороканське князівство називають ще «заморським володінням», й утворили його князі Ігор та Святослав?

1. Хозари.

Степ із давніх часів був прихистком для кочовиків. Їхні племена формувалися головно в монгольських, середньоазійських просторах . Однак недостатня кількість пасовищ при розростанні стад та бажання поживитися за рахунок інших народів спонукали кочовиків вести грабіжницькі війни із сусідами й вирушати у далекі походи для захоплення нових земель. Вершники стали загрозою для всіх оточуючих їх племен і держав. Час від часу вони з’являлися в Північному Причорномор’ї.

Східними сусідами східнослов’янських племен тривалий час були хозари. В VII столітті вони утворили одну з перших держав кочовиків на території сучасної України — Хозарський каганат. Згодом довкола зимовищ — сезонних поселень кочовиків, де вони мешкали взимку, почали виникати міста, як центри ремесла й торгівлі. Зокрема, із зимовища-фортеці кагана, правителя держави, в гирлі річки Волга виросла столиця Хозарії — місто Ітіль. Великим населеним пунктом був Саркел. На чорноморському узбережжі почали відроджувати зруйновані гунами грецькі міста. В провінціях розвивалося хліборобство і скотарство. Мешканці каганату були втягнуті в міжнародну транзитну торгівлю, позаяк контролювали шляхи, які зі Сходу і Візантії вели на землі балтів, фінів та слов’ян. Серед населення держави поширилися різні вірування: поряд з язичниками мешкали християни, мусульмани та іудеї. У ІХ столітті каган та столична знать прийняли іудаїзм як державну релігію.

Хозарські золоті прикраси, знайдені в 1912 році біля села Мала Перещепина на Полтавщині. Світлина

Хозарський воїн з полоненим. Реконструкція Нормана Фінкельштейна

У ІХ столітті Хозарський каганат поступово слабшав. З-під його впливу вийшли слов’яни. Мусульманське населення держави мігрувало на північ, осідаючи на берегах Волги. В 965 році київський князь Святослав Ігоревич розбив хозарську армію, зруйнував Ітіль і захопив стратегічно важливу фортецю Саркел. До Київської держави відійшло також місто-фортеця Тмуторокань. Остаточно знищили Хозарський каганат хвилі нових кочовиків — печенігів і половців.

• 1. Що спонукало кочові племена нападати на сусідів?
• 2. Як називалась одна з перших держав кочовиків? Що впливало на її розвиток?
• 3. Чому в IX-X століттях Хозарська держава занепала?

           НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                 ДЛЯ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

                             ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

            ПОЛЬЩА.ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА

 Польща й Чехословаччина в міжвоєнний період

• Унаслідок яких подій з політичної карти Європи зникла Польська держава?

• До складу якої держави входили чехи й словаки на початку XX ст.?

1. Відновлення державної незалежності Польщі

Провідні польські політики пов’язували відновлення незалежності з Великою війною. Один із керівників Польської соціалістичної партії (ПСП) Юзеф Пілсудський уважав найімовірнішою поразку держав Антанти, тому на початку війни закликав стати на сторону Центральних держав.

Юзеф Клемент Пілсудський (1867-1926) — польський державний діяч. У 1914 р. створив польські легіони, які в складі австро-угорської армії воювали на Східному фронті. Очолював Польщу в 1918-1922 рр., після чого добровільно склав повноваження. У 1926 р. здійснив військовий переворот проти сейму й відтоді керував країною до кінця життя.

У 1914 р. у Варшаві з ініціативи Ю. Пілсудського була створена Польська військова організація (ПВО), а прихильники іншого польського лідера Романа Дмовського (Партія народних демократів) сформували Польські національні комітети в Петербурзі, Варшаві та Парижі.

На початку серпня 1915 р. німці зайняли Варшаву, але створити дієздатний уряд полякам тоді не вдалося. Восени наступного року було проголошено Акт створення Польської держави й сформовано Тимчасову державну раду — польський дорадчий орган при австрійській владі. Після російської революції 1917 р. й визнання Тимчасовим урядом у Петрограді права поляків на власну державу Ю. Пілсудський розпочав боротьбу проти Німеччини й Австро-Угорщини.

Революція в Німеччині прискорила розв’язання «польського питання». У ніч з 6 на 7 листопада 1918 р. в м. Любліні польські ліві партії проголосили створення Тимчасового народного уряду Польської республіки. 10 листопада Варшава урочисто зустрічала звільненого з німецької в’язниці Ю. Пілсудського. До скликання Установчого сейму його проголосили Начальником держави.

Після зміни кількох соціалістичних урядів на початку 1919 р. було сформовано уряд на чолі з І. Падеревським, основним завданням якого стало проведення виборів до сейму. Вибори, які відбулися наприкінці січня 1919 р., поклали початок протистоянню між сеймом та Ю. Пілсудським. Парламент перебрав на себе всю законодавчу владу, керівник держави й уряд були йому підзвітні. Ю. Пілсудському залишили тільки представницькі повноваження.

При становленні Польської держави не вдалося, на жаль, уникнути протистояння поляків з українцями в Галичині. Збройні сутички розпочалися 1 листопада 1918 р. і спричинили втрати з обох сторін. 13 листопада 1918 р. було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). У ніч на 22 листопада поляки зайняли Львів, а український уряд перебрався до Тернополя. До середини червня 1919 р. Польща контролювала майже всю Східну Галичину.

«Лінія Керзона» і зміни території Польщі

Великі надії поляки покладали на Паризьку мирну конференцію, на якій мало розглядатися «польське питання». Делегація на чолі з Р. Дмовським домагалася відновлення Польщі в межах Речі Посполитої 1772 р., тобто включно із Західною Україною та Західною Білоруссю. Ю. Пілсудський же був прихильником конфедеративного устрою.

         НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                ДЛЯ СЕМИКЛАСНИКІВ

                             ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

         КРАЇНИ СЕРЕДЗЕМНОМОР'Я

1. Розвиток італійських міст

• Покажіть на історичній карті Апенінський півострів.

• Яка держава знаходилася на Апенінському півострові до 476 р.?

• Які варварські королівства було засновано на її території?

• Яке італійське місто-держава відіграло вирішальну роль у Четвертому хрестовому поході?

Після падіння Західної Римської імперії на багаті землі Італії зазіхали лангобарди й візантійці, франки й араби, нормани й німці. Країна складалася з численних незалежних герцогств, графств, маркізатів і єпископств.

Починаючи з IX ст. переважно в Північній і Середній Італії інтенсивно розвиваються міста. Вони досить швидко багатіли завдяки посередницькій торгівлі між Сходом і Заходом, ремісничому виробництву, кредитно-грошовим операціям. Так, Венеція, Генуя, Піза мали сильний флот і вели жваву торгівлю з країнами Середземномор’я. Деякі міста славилися окремими ремеслами. Мілан, наприклад, став центром зброярства, у Павії були найкращі кушніри, Лукка була відома виготовленням якісного сукна, Венеція — виробами зі скла.

Спочатку італійські міста перебували під владою сеньйорів, переважно єпископів. Уже в XI ст. міста Північної та Середньої Італії розпочали боротьбу за незалежність від місцевих сеньйорів. У результаті багато міст перетворилося на незалежні комуни, які очолювала колегія консулів (радників). Вона обиралася, зазвичай, на рік.

Поступово міста-комуни підпорядкували собі сільську округу, перетворивши селянські громади на колективного васала. Наймогутніші з них стали міськими республіками зі своїм законодавством та адміністрацією, власним військом, правом карбувати монету, збирати мито тощо. У містах-республіках чітко розрізнялися такі групи населення: феодальна знать (гранди), середні та дрібні феодали (капітани, вальвассори), торгівці й ремісники (пополани), підмайстри та наймані робітники (плебс).

Деякі міста-республіки перетворилися на справжні середньовічні держави європейського зразка. Ідеться передусім про Венецію, Геную та Флоренцію.

             НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                               ДЛЯ ШЕСТИКЛАСНИКІВ

                 ПЕРСЬКО-ГРЕЦЬКІ ВІЙНИ

Пригадайте події історії на теренах України, про які розповідає хмаринка. Яку роль в історії відіграв Дарій І?

Поміркуймо!

Поміркуйте, що означають поняття «загарбницька війна», «визвольна війна». Яку війну називають справедливою?

1. ПРИЧИНИ ПЕРСЬКО-ГРЕЦЬКИХ ВОЄН

Діємо: практичні завдання

Працюючи з текстом, виконайте завдання:

• 1. Визначте причини персько-грецьких воєн.
• 2. Заповніть накреслену в зошиті таблицю «Персько-грецькі війни».

Причини
Привід до конфлікту
Ключові події
Видатні грецькі полководці
Результат воєн
Наслідки воєн

• 3. Доберіть приклади вдалої стратегії і тактики ведення бою в ході воєн.

На початку V ст. до н. е. Греції довелося захищати свою незалежність у боротьбі з Перською державою. Унаслідок перських завоювань перервався зв’язок Греції з Північним Причорномор’ям, торгівля перейшла до рук фінікійських купців. Таким чином, афіняни були позбавлені шляху підвезення хліба та корабельної деревини, водночас припинилося вивезення античних ваз до Північного Причорномор’я. Так були порушені торговельні зв’язки Греції.

У 500 р. до н. е. малоазійські міста підняли повстання проти Персії, однак його придушили. Дарій І прагнув установити панування над усією Грецією. Йому здавалося, що багату, але невелику за територією Грецію можна легко скорити. Зіткнення персів із греками було неминучим.

Персько-грецькі війни (500-449 рр. до н. е.)

1. Визначте за картою, чи виступили грецькі держави проти Персії спільно.

2. Як на карті позначено події, що стали приводом до персько-грецького конфлікту?

                       НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                 ДЛЯ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

                                  ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

               КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УСРР .

«Культурна революція» — перетворення у сфері культури, здійснювані радянською владою наприкінці 1920-х — у 1930-х рр. В основі були заходи з подолання культурної відсталості населення, боротьба з неписьменністю в поєднанні з насадженням єдиної соціалістичної культури, що Грунтувалася на марксистській ідеології.

1. Особливості розвитку культури.

Культурний процес в Україні в 1920—1930-ті рр. поділяється на два етапи, які мають суттєві відмінності.

1920-ті рр. відзначаються піднесенням української культури, а 1930-ті рр. — її погромом.

Політика радянського керівництва в галузі культури офіційно була названа «культурною революцією». За короткий час планувалося ліквідувати неписьменність, створити систему народної освіти, сформувати кадри нової інтелігенції, перетворити літературу, мистецтво, гуманітарні науки на інструмент ідеологічного впливу на маси, використати наукові досягнення для соціалістичного будівництва.

Системі, що формувалася, потрібні були виконавці, а не люди, здатні відігравати активну роль у суспільному житті. Водночас реалізація грандіозних планів комуністичного будівництва й створення «нової людини» вимагали певного освітнього і культурного рівня учасників цього процесу. Цим було зумовлено неоднозначний і суперечливий характер культурних перетворень 1920—1930-х рр.

Характерними рисами духовного життя суспільства в цей час стали новаторство і пошук, ламання стереотипів, залучення широких народних мас до культурних надбань, ліквідація неписьменності. Водночас форсованими темпами наростали уніфікація, централізація, тотальна ідеологізація, загальне зниження рівня культури.

Наприкінці 1920-х рр. компартійно-радянське керівництво розпочало згортання українізації. В УСРР у цей період звичним стало недовірливе ставлення до тих, хто користувався українською мовою, як до «націоналістів» і «самостійників».

У 1929—1938 рр. культура України, як і інших радянських республік, розвивалася в несприятливих умовах компартійно-радянської диктатури та сталінського терору. Будь-які спроби відступу від марксистського світогляду жорстоко переслідували. Існувала також чітка визначеність дозволених і заборонених форм, стилів і жанрів.

           НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                    ДЛЯ СЕМИКЛАСНИКІВ

                                   ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

       КУЛЬТУРА РУСІ-УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XI                              -ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XII СТОЛІТТЯ

Культура – це досягнення людей в духовному та матеріальному житті.

Найбільшого розквіту культура Київської Русі досягла за часів правління Володимира Великого та Ярослава Мудруго.

Прийняття християнства Володимиром Великим мало для Русі величезне позитивне значення. Прийняття християнства позначилося на всьому духовному житті суспільства, привело до значного його збагачення. Християнська церква за княжих часів опікавулась духовним життям. Саме при церквах і монастирях виникали школи та бібліотеки, осередки, де переписувалися книжки, працювали літописці, художники.

Великий вплив на розвиток культури, особливо архітектури, іконопису, живопису, відіграла Візантія.

Видатні пам’ятки архітектури.

Архітектура – це мистецтво будувати та прикрашати споруди.

Десятинна церква (церква Богородиці), перша кам’яна церква Київської Русі. Споруджена на прикінці Х ст.. в Києві на честь пресвятої Богородиці за часів князювання Володимира Великого, який на збудування й утримання її виділив десяту частину своїх прибутків — десятину, звідки походить і назва. В джерелах Десятинну називають церквою Богородиці. Вона являла собою хрестовокупольний шестистовпний кам’яний храм. На початку XI ст. під час великої пожежі вона була пошкоджена. Згодом її відбудували та оточили з трьох боків галереями. Десятинна церква була оздоблена мозаїкою, фресками, різьбленими мармуровими та шиферними плитами. Ікони, хрести й посуд були привезені з Корсуня (Херсонеса Таврійського) . 

Софійський собор. Збудовано за князя Ярослава Мудрого у  1037 році Софійський собор на честь перемоги над печенігами.

Собор збудований на зразок Константинопольської Софії. Це розкішна 13-верха будівля, розташована на високому березі Дніпра. Збудований як головний, митрополичий храм Русі, Софійський собор був у давнину громадським і культурним центром держави. Крім богослужінь, у соборі відбувалися урочисті державні церемонії, укладалися договори .Тут відбувалися церемонії «посадження» князів на київський престол, здійснювали їх захоронения , проводили прийоми іноземних послів. Біля стін собору збиралося київське віче; при соборі велося літописання і була створена Ярославом Мудрим перша відома в Стародавній Русі бібліотека. За свою багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти і перебудови.

За Ярослава Мудрого в Києві було збудовано Золоті ворога з надбрамною церквою Благовіщення,які довгий час слугували оборонними воротами і парадним в'їздом у центральну частину міста.Ширина воріт 7,5 м, висота проїзду — 14 м, довжина — 25 м. Ворота були розкішні, для їх прикрашення використовували позолочену мідь.Золоті ворота вважались головними, але були розташовані у незручному місці. І навіть при облозі їх не брали штурмом .