ДЛЯ ШЕСТИКЛАСНИКІВ

                 НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

   ПАМ'ЯТКИ КУЛЬТУРИ КИТАЙСЬКОЇ                                ЦИВІЛІЗАЦІЇ

                                  

Китайська культура надзвичайно багата і багатогранна, вона багато в чому збагатила світову культуру. І найбільший внесок тут на наш погляд це винахід китайцями паперу, який в свою чергу активно вплинув на розвиток писемності. В ті часи, коли предки багатьох європейських народів ще жили в напівземлянках і про писемності навіть помислити не могли, китайці вже створювали великі бібліотеки з працями своїх вчених мужів.

Технологія писемності стародавнього Китаю також пройшла чималу еволюцію і з’явилася ще до винаходу паперу, спочатку китайці писали на бамбуці, для цього стовбури бамбука розщеплювалися на тонкі дощечки і на них чорною тушшю наносилися ієрогліфи зверху вниз. Потім скріплювали їх шкіряними ремінцями по верхньому і нижньому краю, і виходило бамбукове полотнище, яке можна було легко згорнути в рулон. Такою була давньокитайська книга. Поява ж паперу дозволила значно здешевити книжкове виробництво, а самі книги зробити доступними для багатьох. Хоча, зрозуміло, звичайні китайські селяни в ті часи так і залишалися неписьменними, зате для державних чиновників і тим більше аристократів грамотність, а також володіння мистецтвом письма, каліграфією було обов’язковою вимогою.

Гроші в стародавньому Китаї, як і в інших цивілізаціях, спершу були у вигляді металевих монет, правда, в різних царствах ці монети могли мати різну форму. Проте, з часом саме китайці першими, правда, вже в більш пізню епоху стали використовувати паперові гроші.

Про високий рівень розвитку ремесел в Стародавньому Китаї ми знаємо з праць китайських ж письменників тих часів, так вони розповідають нам про давньокитайських ремісників самих різних спеціальностей: ливарниках, теслях, майстрів ювелірної справи, зброярів, ткачів, фахівців з кераміки, будівельників дамб і гребель. Причому кожна китайська область славилася своїми майстрами.

Активно в Стародавньому Китаї розвивалося кораблебудування, про що свідчить модель 16 весільного човна, джонки, яку виявили археологи.

Так виглядає давньокитайська джонка.

                      НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО 

                 ДЛЯ СЕМИКЛАСНИКІВ 

                                      ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

            КУЛЬТУРА РУСІ - УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ X - У                                 ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XI СТОЛІТТЯ

                                 

• Як ви розумієте поняття «культура»? Що впливає на розвиток культури суспільства? Поміркуйте, які чинники могли впливати на розвиток культури Русі-України.

1. УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Розквіту культури Русі-України сприяло прийняття християнства, зміцнення держави, поширення зв’язків з іншими державами, насамперед із Візантією.

Основою народної культури віками залишалася усна народна творчість — казки, перекази, легенди, приказки, загадки, прислів’я, пісні. Вони сягають часів язичництва, проте із часом доповнюються і змінюються. Частина цього спадку дійшла до нашого часу.

Приблизно в Х—ХІ ст. виник новий вид усної народної творчості, який у XIX ст. назвали билини (перша назва — старини).

Варто запам'ятати!

Билина (старина) — жанр народної творчості, героїчний епос.

За змістом билина — героїчний епос, властивий багатьом країнам середньовічної Європи. Головними героями цих творів є реальні або вигадані особи:

• три богатирі — Ілько (Ілля) Муромець, Добриня Микитич, Олешко Попович. Одним з героїв билин про трьох богатирів під прізвиськом «Красне Сонечко» є великий князь київський Володимир Святославич; прообразом богатиря Добрині Микитича є воєвода князя Володимира Великого — Добриня;
• легендарні Котигорошко, Джурило, Кирило Кожум’яка, Вольга та Минула Селянинович, Святогор.

Пам’ятник Добрині Микитичу (робота скульптора Ігоря Зарічного, м. Коростень на Житомирщині, 2012 р.)

Історичні подробиці

Ілько (Ілля) Муромець та Добриня Микитич — реальні історичні постаті. Мощі Муромця збереглися в Києво-Печерській лаврі. У 2018 р. на Трухановому острові в Києві в парку «Муромець» був відкритий пам’ятник руському богатирю. Скульптору позував відомий український сучасний богатир Василь Вірастюк. Цікаво, що виготовлений пам’ятник з деталей, роздрукованих на 3D-принтері.

Пам’ятник Іллі Муромцю в м. Києві (робота скульптора Володимира Журавля, 2018 р.)

                      НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                 ДЛЯ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

                                      ІСТОРІЯ УКРАЇНИ                                                                         КУЛЬТУРА. 

ДУХОВНЕ ТА ПОВСЯКДЕННЕ    ЖИТТЯ

Визвольна боротьба 1917 ─ 1921рр. відкрила нову сторінку в історії України. Крах Російської імперії з її багатовіковою централізаторською і русифікаторською політикою, боротьба за утворення суверенної української держави, глибокі соціально-економічні зрушення і пов’язана з цим хвиля надій та сподівань викликали духовне піднесення в суспільстві, яке проявилося в усіх сферах культурного життя.

Разом з тим жорстока і національно-визвольна боротьба, політизуючи свідомість усіх національних груп, розколюючи суспільство на ворожі табори, спотворювала світосприймання людей й формувала складну і суперечливу культурно-ідеологічну обстановку.

Кожен політичний режим, що утверджувався в Україні, прагнув вести власну лінію в галузі культури. Кожен з них спирався на соціально і національно близькі йому верстви населення, в тому числі інтелігенцію, діячів культури, освіти, мистецтва, всяко підтримуючи їх, при цьому залишаючись байдужими, а то і непримиренно ворожими до інших. Усе це деформувало природний хід культурних процесів, приглушуючи органічно властиві їм загальнолюдські, гуманістичні тенденції, в той же час висуваючи на передній план вузькокласові, скороминущі, кон’юнктурні. У суспільстві панувала нетерпимість, жорстокість, зневага до людського життя. Інтелектуальна діяльність втрачала свою престижність, а інтелігенція ─ традиційні джерела існування.

                    НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

               ДЛЯ ШЕСТИКЛАСНИКІВ

                          ДАВНЯ ІНДІЯ

1. ПРИРОДА ДАВНЬОЇ ІНДІЇ

Індія — найзагадковіша країна світу. Розташована вона в Південній Азії. Клімат тут спекотний і вологий. Найвищий на Землі Гімалайський гірський хребет захищає Південну Індію від потоків холодного повітря з півночі. Більшу частину північного заходу цього регіону займає долина найбільшої річки Інд і її приток. Родючі рівнини чергуються з напівпустелями.

На північному сході розташований басейн річки Ганг. Тут, в умовах підвищеної вологості, ростуть буйні тропічні джунглі — непрохідні зарості дерев і чагарників. Під час сезону дощів у долині Гангу часто бувають повені, а в дельті цієї річки є багато боліт.

Поміркуймо!

Спробуйте за описом природних умов Індії визначити головні заняття давнього індійського населення. Поміркуйте, які природні умови були сприятливими для господарювання, а які — ні.

2. ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ В ДАВНІЙ ІНДІЇ

У V—IV тис. до н.е. в гірських районах Індської долини виникли перші землеробські поселення, а в III тис. до н. е. — найдавніші міста. Тут зародилася Індська (або Гараппська) цивілізація, розквіт якої припадав на 2300-1700 рр. до н. е. Найбільші міста з населенням близько 30 тис. жителів розташовувалися на місці сучасних поселень Гараппа й Мохенджо-Даро («пагорб мертвих»).

Давня Індія

Давнє місто Мохенджо-Даро (історична реконструкція)

 

            ДЕНЬ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ

     Починаючи із 2014 року, 21 листопада — день початку революцій 2004 та 2013 років, — офіційно визначено Днем Гідності та Свободи.Попередньо існував День Свободи, що відзначався 22 листопада на честь Помаранчевої революції у 2005–2011 роках, проте був скасований Віктором Януковичем.
                                                                           
    Згідно з указом президента України Петра Порошенка від 13 листопада 2014 року, дату було встановлено:«З метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів держави та її європейського вибору…»

                                 ДЛЯ СЕМИКЛАСНИКІВ 

          НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                                  ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

                   СЕРЕДНЬОВІЧНЕ МІСТО

Поява міст стала можливою тоді, коли селяни почали виробляти достатньо сільськогосподарської продукції, щоб прогодувати не лише себе, а й інших. Відтоді частина людей вже могла обрати собі інше, більш прибуткове заняття, наприклад, ремісниче виробництво. Ремісники оселялися там, де можна було вигідно продати свої вироби, ― поблизу руїн колишніх римських міст, феодальних маєтків, монастирів, фортець; важливих шляхів, річкових переправ, бухт, заток. Спершу міста з’явилися в Італії (Венеція, Генуя та ін.), пізніше — у Південній Франції (Марсель, Арль, Тулуза та ін.), а згодом — і на півночі Франції, у Нідерландах, Англії.

Жителями міст (німці називали їх бюргерами, французи — буржуа, італійці — пополанами) ставали переважно ремісники, торгівці, моряки, цирульники тощо.

Місто розташовувалося так, щоб його зручно було оточити захисною стіною, а також щоб і сам місцевий ландшафт служив для поселення захистом. Перші середньовічні міста оточували земляним валом та дерев’яною огорожею. У місто, як і в феодальний замок, можна було потрапити через підйомний міст і вузькі ворота, які на ніч міцно замикалися. Міські будинки з похилими червоними покрівлями розташовувалися дуже близько один до одного і були переважно дерев’яними. Міські будинки нумерації не мали, її замінювали розпізнавальні знаки — барельєфи на релігійні сюжети, скульптурні портрети господарів. Основною архітектурною прикрасою середньовічного міста був собор, дзвіниця якого відбивала час, а також  повідомляла городян про пожежу, ворожий напад чи спалах епідемії.

                          ДЛЯ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

                                   ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

                  ПРОГОЛОШЕННЯ ЗУНР

Історичні умови напередодні утворення ЗУНР. Напередодні поразки Австро-Угорщини в Першій світовій війні активізувався національно-визвольний рух у західноукраїнських землях. Переговори делегації Української Центральної Ради з представниками країн Четверного союзу в Бресті завершилися зобов'язанням Австро-Угорщини і Німеччини передати велику частину Холмщини і Підляшшя УНР, а решті західноукраїнських земель надати автономію, перетворивши їх в окремий край.

Протягом тривалого часу австро-угорська влада відмовлялася виконувати це зобов'язання, і тільки 16 жовтня 1918 р., коли імперія була вже приречена, з'явився маніфест імператора «До моїх вірних австрійських народів», який передбачав федеративну перебудову держави. Відповідно до положень цього документа, 18 жовтня 1918 р. українські парламентарії зі Східної Галичини і Північної Буковини, керівники політичних партій і церковних ієрархів створили у Львові орган представницької влади - Українську Національну Раду. її очолив Євген Петрушевич.

19 жовтня Українська Національна Рада оголосила про намір об'єднати всі західноукраїнські землі (Східну Галичину, Північну Буковину і Закарпаття) у єдину українську державу, і зробити це мирним шляхом.