8 травня в Україні, так само як у світі, відзначаються Дні пам’яті та примирення, присвячені пам’яті жертв Другої світової війни.
Ці дні присвячені пам’яті тих понад 60 мільйонів людей, чиє життя було обірвано насиллям світового масштабу, людям усіх рас і націй, чоловікам і жінкам, воїнам і мирному населенню, малим дітям і старикам, – усім загиблим і усім тим, хто вижив та пройшов через усі кола пекла Другої світової війни. Тим, хто загинув на її фронтах, в окопах і тим, хто загинув під час бомбардувань, побував у полоні, концтаборах, чи просто зник безвісти у вихорі воєнного лихоліття. Дні пам’яті та примирення були проголошені рішенням 59-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 24 листопада 2004 року.
Повсякденне життя - це сфера людського життя поза виробництвом: задоволення потреб в їжі, одязі, житлі, лікуванні та підтримці здоров’я, освіті, культурі, відпочинку та інше. У повсякденні першої половини XIX ст. перепліталися віковічні традиції і нові риси, пов’язані з початком епохи модернізації. У документах і матеріалах, наведених нижче, характеризуються окремі аспекти повсякденного життя України XIX ст.
Документи та матеріали
1. Одяг. Народна їжа
Народний одяг ставав різноманітнішим. Якщо бідніші верстви шили його, як і раніше, з домотканого полотна, то заможніші, особливо в містах, дедалі більше використовували фабричні тканини.
Повсякденний селянський жіночий костюм складався із сорочки та поясного одягу (у цей час швидко поширювалися спідниці). Рукави святкової сорочки оздоблювалися вишивкою. Прикрасами були намисто, дукати, кольорові стрічки.
Повсякденний літній чоловічий костюм складався з полотняних сорочок і штанів. За головний убір у теплу погоду служили солом’яні брилі або суконні шапки, у міщан - картузи.
Одяг міщан та шляхти став порівняно з XVIII ст. багатшим. Основу його стали складати вироби мануфактурного (у подальшому фабричного) виробництва.
Білі, блакитні, бузково-блакитні, малахітові і теракотові вироби. 1810-1850 рр. Києво-Межигірська фаянсова фабрика.
НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО ДЛЯ ОДИНАДЦЯТИКЛАСНИКІВ ФАКУЛЬТАТИВНЕ ЗАНЯТТЯ
Конституційний процес у незалежній Україні
Конституційний процес доби незалежної України розпочався на завершальному етапі Перебудови – на початку 1990-х років в умовах державної кризи СРСР. За таких обставин республіка почала свій шлях до незалежності. На цьому шляху було прийнято два конституційних акти – Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. та Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р.
Декларація проголосила державний суверенітет України, посилаючись на невід’ємне право української нації на самовизначення, і сформулювала основні засади розбудови та діяльності нової держави. Так, проголошувалося що:
єдиним джерелом державної влади в республіці є народ, який складається із громадян України усіх національностей і виступати від його імені може лише Верховна Рада;
державна влада здійснюватиметься за принципом розподілу її на законодавчу, виконавчу та судову;
усім громадянам гарантуються права і свободи, передбачені Конституцією і нормами міжнародного права, визнаними Україною;
усі громадяни є рівними;
державна територія у існуючих кордонах є недоторканою;
земля та її надра, вода, повітряний простір, природні ресурси, увесь економічний та науково-технічний потенціал є власністю українського народу;
УРСР має свою долю у загальносоюзному багатстві;
Нацбанк підзвітний Верховній Раді, а податки мають йти в український бюджет;
Україна гарантує усім національностям право вільного культурно-національного розвитку і забезпечує національно-культурне відродження українського народу;
Україна реалізує право на власні Збройні Сили, внутрішні війська та органи безпеки;
Україна буде нейтральною, позаблоковою та неядерною державою;
загальнолюдські цінності і загальновизнані норми міжнародного права є пріоритетними.
УРОКИ ОНЛАЙН У ZOOM Неля Музика приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom. Тема: 9-А,9-Б РОЗВИТОК ОСВІТИ,НАУКИ І ТЕХНІКИ Конференция Zoom Неля Музика Время: 6 мая 2020 02:00 PM Киев Подключиться к конференции Zoom https://us04web.zoom.us/j/77776708625?pwd=UGN2cDhwbmFlcThIVkF5TmpXc2twdz09 Идентификатор конференции: 777 7670 8625
Пароль: 5BZ4Ti
Неля Музика приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom. Тема: 11 КЛАС УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ І ЄС Конференция Zoom Неля Музика Время: 6 мая 2020 01:00 PM Киев Подключиться к конференции Zoom https://us04web.zoom.us/j/71713371307?pwd=UlBYRk8vVEF4Ui9SVDRhS1BLQktWZz09 Идентификатор конференции: 717 1337 1307
Пароль: 4JNsMz
НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО
ДЛЯ ДЕВ'ЯТИКЛАСНИКІВ
ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ
РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ І ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ
(КІНЕЦЬ XVIII - ПОЧАТОК XX СТОЛІТТЯ)
РОЗВИТОК ОСВІТИ,НАУКИ І ТЕХНІКИ
В історії культури Нового часу особливе місце посідає період кінця XVIII – першої половини XIX століття – доба, що найповніше виявляє принципи: раціоналізм, антропоцентризм, сцієнтизм, європоцентризм тощо. Стрімке підпорядкування різноманітних ланок культурного життя цим правилам визначалось новою історичною ситуацією. Вона сформувалась під впливом трьох епохальних подій, які відбулися наприкінці 18 століття. Це – промисловий переворот, що розпочався в Англії, війна за незалежність північноамериканських колоній (1774-1776 рр.), велика французька революція (1789-1793 рр.). Саме ці події становлять вихідну логічну межу XIX століття, саме вони зумовлюють культурний поворот на межі XVIII та XIX століть.
У культурному житті цього періоду відбуваються два взаємопов’язаних процеси – розвиток національних культур і виникнення культурних феноменів, які мали інтегруюче регіональне, а іноді – світове значення. Зростання міжнародного культурного обміну відбувалось завдяки стрімкому розвитку світових економічних контактів. Це стимулювало і прискорювало подальшу еволюцію кожної окремої національної культури й світової культури в цілому. В ній з’являються універсальні явища – романтизм та реалізм.
Порівняно з попередніми епохами розвиток культури в Європі та Північній Америці наприкінці XVIII – у першій половині XIX століття відбувався досить своєрідно, нові художні напрямки складалися і досягали зрілості протягом короткого проміжку часу – не століття, як раніше, а десятиліття. Характерна риса епохи – співіснування кількох різноманітних художніх напрямків. Упродовж цього часу класичні традиції, романтизм, а згодом і реалізм, підтримували стосунки, в яких боротьба і подолання поєднувалися із взаємовпливом.
