ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ КІБОРГІВ

16 січня — це не просто календарна дата. Це день пам’яті та вдячності тим, хто показав, що український дух неможливо зламати. «Кіборги» довели: навіть у найважчих умовах людина може бути сильнішою за будь-яку зброю.
Серед нескорених героїв ми пам’ятаємо й нашого земляка Івана Альберта, який став частиною легенди кіборгів, віддавши життя за Україну.
Пам’ять про кіборгів — це наш оберіг, який веде Україну крізь темряву до світла

“Кіборги” вистояли, не встояв бетон”, – фраза, яка увійшла в історію разом із подвигом українських бійців.
Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року, тобто 242 дні. В обороні також брали участь волонтери і медики, тому в День пам’яті кіборгів вшановують і їхню пам’ять.
За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт, загинули більше 200 військових.
26 травня 2014 року проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька.
Цього самого дня українські силовики завдали удар по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше була повна дестабілізація міста Донецьк, початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону.
У різний час в аеропорту та прилеглому селищі Піски воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», вояки Добровольчого українського корпусу (ДУК) та багато інших. Багатьох із них було відзначено державними нагородами, деяких із них – посмертно.
18-21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу ДАП загинуло 58 захисників-кіборгів, які відстоювали цей плацдарм до останньої краплі крові. 21 січня 2015 року було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу – цей об’єкт був повністю зруйнований і не придатний для оборони.
Вічна пам'ять, вічна слава і честь захисникам України!

Іван Альберт – активний учасник Революції гідності. Влітку пішов у зону АТО. Служив у 80-ій аеромобільній бригаді, в протитанковому взводі у роті вогневої підтримки третього батальйону. Був оператором одного з видів протитанкової зброї. У листопаді 2014 р. був поранений. Десять днів лікувався у Львівському госпіталі і пішов знову на передову, відмовившись від курсу реабілітації. 23 січня загинув на першій лінії оборони Донецького аеропорту. Змагався як герой, підбив ворожого танка. Вічна пам’ять Герою!

АЛЬБЕРТ ІВАН

Дубаневицький син, українець Іван

Гнати кодло бридке поспішив на Майдан.

Барикади робив і бруківку кидав,

Бо вампіри при владі – це справжня біда.

Між палаючих шин грівся він по ночах.

Побратимів виносив із вогню на плечах,

Щоб вони, молоді, не вмирали від ран.

Це на ньому затято тримався Майдан.

Нагород не давав українцю ніхто.

Добровольцем пішов на Донбас, у АТО,

Бо горіли міста, бо стогнала земля

Під ногами чужинця, ворога – москаля.

…Як ненавидів їх! Сам, немов ураган,

Найманців проганяв з України Іван.

Прокрадалися нишком, як гадюки, повзли,

Ці общипані кури, ці московські «орли».

На вкраїнській землі що їм треба було:

Нагорода від Путіна? Слава? Просто «бабло».

Вдома діти чекали батька: доня, синок.

Виніс воїн з Майдану надважливий урок:

Україна – це ми, не з мандатом кроти.

І тому її треба боронить, берегти.

… Коли снайпери «кіборгів» знищити не змогли,

Московіти на танках в атаку пішли.

Боронитись пораненим забракло вже сил.

Українець Іван, дубаневицький син,

Проти клятих чужинців сам підвівся – один,

Як колись його пращур супроти орди.

… Він загинув в бою. Він у рідній землі.

Про Івана кричать навесні журавлі.

Про Івана-героя уже вічність сурмить.

Подвиг – його життя і єдина та мить,

Коли йшов, як лавина із карпатських вершин,

Українець Іван – дубаневицький син

На оту сатану, ненажерну, круту,

Захищаючи рід й нашу землю святу.

Слави він не шукав, розкошів, нагород.

Славу сину співає український народ.

автор Неля Кінзерська