ДЕНЬ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

Сьогодні учні ліцею провели пам’ятний вечір до Дня Небесної Сотні «Небесна сотня — крила України». Захід став щирою розмовою про гідність, свободу й ціну, яку заплатили Герої.

Ми згадували події Революції Гідності, говорили про відвагу, силу духу та любов до Батьківщини. Про людей, які стали символом гідності й незламності України.

Особливо хвилюючим є те, що сьогодні наші учні навчаються у ліцеї імені Володимира Жеребного — одного з Героїв Небесної Сотні, жителя нашої громади. Серед Героїв Небесної Сотні є і Володимир Топій — також житель нашої громади, який віддав своє життя за свободу України.

Для дітей це не просто сторінки історії — це імена, що живуть поруч, це приклад справжньої мужності та самопожертви.

Особливо цінною була інтерактивна методика «Тега слів», що дала можливість не лише згадати події, а й глибше відчути велич подвигу Небесної Сотні. Пам’ятаємо. Вдячні. Будьмо гідними.

 

                  ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ

День Соборності України — це не просто дата в календарі, а символ здійснення віковічної мрії українців про єдність. Щороку 22 січня ми відзначаємо подію, яка змінила хід нашої історії.

Ось кілька цікавих фактів та глибоких сенсів цього свята, які допоможуть поглянути на нього по-новому.

1. Історичний «шлюб» двох республік

У 1919 році на Софійському майдані в Києві відбулася подія, яку сучасники називали справжнім дивом. Українська Народна Республіка (УНР), що постала на землях підросійської України, та Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), створена на уламках Австро-Угорської імперії, офіційно об’єдналися в одну державу.

Акт Злуки проголосив: віднині частини єдиної України, відірвані одна від одної протягом століть, зливаються в одне ціле.

2. «Живий ланцюг»: Рекорд єдності

Найяскравіша традиція цього свята народилася ще до відновлення незалежності. 21 січня 1990 року, у переддень свята, за різними оцінками, від сотень тисяч до кількох мільйонів взялися за руки, створивши безперервний ланцюг від Києва до Львова.

Масштаб: Це був один із найбільших масових заходів у Східній Європі того часу.

Довжина: Понад 700 кілометрів.

Значення: Це була мирна акція, яка показала всьому світу: Україна єдина і прагне до вільної, незалежної держави.

Сьогодні ця традиція трансформувалася: люди створюють «ланцюги єдності» на мостах (наприклад, через Дніпро в Києві), у школах та навіть за кордоном.

3. Чому це важливо саме зараз?

Соборність — це не лише про територію, це про ментальну єдність. Протягом десятиліть ворожа пропаганда намагалася розділити українців за мовою, вірою чи географією («східняки» та «західняки»).

Сьогодні День Соборності набув особливого значення:

Це нагадування, що сила держави — у згуртованості суспільства.

Це вшанування пам'яті тих, хто боровся за цілісність України в минулому і виборює її сьогодні.

Це віра в те, що всі тимчасово окуповані території обов'язково повернуться до спільного дому.

«Соборність — це не лише пам’ять про минуле, це програма нашої дії на майбутнє».

Що можна зробити в цей день?

Дізнатися більше: Почитати про діячів УНР та ЗУНР, таких як Михайло Грушевський чи Євген Петрушевич.

Підтримати традицію: Долучитися до віртуального «ланцюга єдності» у соцмережах.

Подякувати захисникам: Адже саме завдяки їм соборність України сьогодні залишається нашою реальністю, а не просто історією в підручнику.

            ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ КІБОРГІВ

16 січня — це не просто календарна дата. Це день пам’яті та вдячності тим, хто показав, що український дух неможливо зламати. «Кіборги» довели: навіть у найважчих умовах людина може бути сильнішою за будь-яку зброю.
Серед нескорених героїв ми пам’ятаємо й нашого земляка Івана Альберта, який став частиною легенди кіборгів, віддавши життя за Україну.
Пам’ять про кіборгів — це наш оберіг, який веде Україну крізь темряву до світла

“Кіборги” вистояли, не встояв бетон”, – фраза, яка увійшла в історію разом із подвигом українських бійців.
Бої за Донецький аеропорт тривали з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року, тобто 242 дні. В обороні також брали участь волонтери і медики, тому в День пам’яті кіборгів вшановують і їхню пам’ять.
За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт, загинули більше 200 військових.
26 травня 2014 року проросійські сепаратисти та чеченські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька.
Цього самого дня українські силовики завдали удар по позиціях терористів та встановили контроль над Донецьким летовищем. Пізніше була повна дестабілізація міста Донецьк, початок окупації та нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону.
У різний час в аеропорту та прилеглому селищі Піски воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79, 80, 81, 95 окремих аеромобільних та 93 окремої механізованої бригад, 57 окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», вояки Добровольчого українського корпусу (ДУК) та багато інших. Багатьох із них було відзначено державними нагородами, деяких із них – посмертно.
18-21 січня 2015 року внаслідок підриву терміналу ДАП загинуло 58 захисників-кіборгів, які відстоювали цей плацдарм до останньої краплі крові. 21 січня 2015 року було прийнято рішення відвести українських військовослужбовців з нового терміналу – цей об’єкт був повністю зруйнований і не придатний для оборони.
Вічна пам'ять, вічна слава і честь захисникам України!

Іван Альберт – активний учасник Революції гідності. Влітку пішов у зону АТО. Служив у 80-ій аеромобільній бригаді, в протитанковому взводі у роті вогневої підтримки третього батальйону. Був оператором одного з видів протитанкової зброї. У листопаді 2014 р. був поранений. Десять днів лікувався у Львівському госпіталі і пішов знову на передову, відмовившись від курсу реабілітації. 23 січня загинув на першій лінії оборони Донецького аеропорту. Змагався як герой, підбив ворожого танка. Вічна пам’ять Герою!

АЛЬБЕРТ ІВАН

Дубаневицький син, українець Іван

Гнати кодло бридке поспішив на Майдан.

Барикади робив і бруківку кидав,

Бо вампіри при владі – це справжня біда.

Між палаючих шин грівся він по ночах.

Побратимів виносив із вогню на плечах,

Щоб вони, молоді, не вмирали від ран.

Це на ньому затято тримався Майдан.

Нагород не давав українцю ніхто.

Добровольцем пішов на Донбас, у АТО,

Бо горіли міста, бо стогнала земля

Під ногами чужинця, ворога – москаля.

…Як ненавидів їх! Сам, немов ураган,

Найманців проганяв з України Іван.

Прокрадалися нишком, як гадюки, повзли,

Ці общипані кури, ці московські «орли».

На вкраїнській землі що їм треба було:

Нагорода від Путіна? Слава? Просто «бабло».

Вдома діти чекали батька: доня, синок.

Виніс воїн з Майдану надважливий урок:

Україна – це ми, не з мандатом кроти.

І тому її треба боронить, берегти.

… Коли снайпери «кіборгів» знищити не змогли,

Московіти на танках в атаку пішли.

Боронитись пораненим забракло вже сил.

Українець Іван, дубаневицький син,

Проти клятих чужинців сам підвівся – один,

Як колись його пращур супроти орди.

… Він загинув в бою. Він у рідній землі.

Про Івана кричать навесні журавлі.

Про Івана-героя уже вічність сурмить.

Подвиг – його життя і єдина та мить,

Коли йшов, як лавина із карпатських вершин,

Українець Іван – дубаневицький син

На оту сатану, ненажерну, круту,

Захищаючи рід й нашу землю святу.

Слави він не шукав, розкошів, нагород.

Славу сину співає український народ.

автор Неля Кінзерська