День Героїв Небесної Сотні     встановлений на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє             життя під час Революції гідності.

В пам’ять про людей, які героїчно загинули в боротьбі з авторитарним режимом Януковича, щороку 20 лютого відзначається День Героїв Небесної Сотні.

Ця важлива пам’ятна дата була встановлена указом Президента України Петра Порошенка 11 лютого 2015 року з метою «увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 – лютий 2014), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України», — йдеться в документі.

Сам термін «Небесна сотня» вперше з’явився 21 лютого 2014 року після трагічний подій на вулиці Інститутській, коли силовиками Януковича були жорстоко застрелені 47 беззбройних активістів Євромайдану. Автором терміну є поетеса Тетяна Домашенко. Слово «сотня» походить від бойової одиниці Самооборони майдану, що була поділена на десятки, сотні та курені. Згодом, термін «Небесна сотня» став відноситися до всіх героїв, що поклали своє життя за весь період Революції гідності.

В цей день акції пам’яті проводяться в багатьох містах України. В Києві відбувається покладання квітів до Алеї Героїв Небесної Сотні та проводяться інші заходи. Неофіційним гімном «Небесної Сотні» стала старовинна лемківська пісня «Плине кача…» у виконанні гурту Піккардійська Терція. Вперше ця композиція зазвучала на Майдані під час прощання з білоруським активістом Михайлом Жизневським, який загинув 22 січня 2014 року, оскільки, зі слів друзів, це була його улюблена пісня.

На даний час до Героїв Небесної Сотні прийнято відносити 111 осіб. Зокрема, до подій 18 лютого 2014 року офіційно вважаються загиблими 9 осіб, серед яких Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Юрій Вербицький. Під час трагічних подій 18-21 лютого 2014 року загинули 84 особи. Ще 18 людей померли від отриманих на Майдані травм після 21 лютого 2014 року. Остання така смерть була зафіксована 3 червня 2015 року. Майже 3 тисячі осіб було поранено за весь період масових протестів. Звання Героя України посмертно отримали 102 загиблих, ще 3 отримали посмертно звання Лицаря Ордена Героїв Небесної Сотні. Це один громадянин Білорусі та два громадянина Грузії. 98-м родинам загиблих державою була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 121 800 гривень.

Крім цього, в ЗМІ розповсюджувалася інформація про значно більше число загиблих, але на даний час ці свідчення не є офіційно доведеними. Розслідування цих жахливих злочинів не завершене і по цей день, а більшість винних продовжують залишатися на волі. Тимчасова слідча комісія ВРУ в липні 2014 році встановила, що вся зброя з якої відбувався розстріл активістів була вивезена в Крим а всі документи знищені. Більшість беркутівців, що були причетні до вбивств втекли в Московію. Також комісія встановила, що вже за нового керівництво МВС було знищено багато доказів а розслідування всіляко затягувалося. Зокрема, с під слідства загадковим чином зник керівник «чорної роти беркута» Дмитро Садовник.

Очевидним є факт того, що нова влада та слабке українське суспільство не бажають до кінця розслідувати ці страшні злочини та причини які до них призвели. Головний історичний урок цієї пам’ятної дати полягає в тому, що тільки розбудова повноцінного громадянського суспільства та справжньої демократії в Україні спроможні не допустити сходження на український олімп нового диктатора та уникнути подібних трагедій в майбутньому.