НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                 ДЛЯ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

                             ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

            ПОЛЬЩА.ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА

 Польща й Чехословаччина в міжвоєнний період

• Унаслідок яких подій з політичної карти Європи зникла Польська держава?

• До складу якої держави входили чехи й словаки на початку XX ст.?

1. Відновлення державної незалежності Польщі

Провідні польські політики пов’язували відновлення незалежності з Великою війною. Один із керівників Польської соціалістичної партії (ПСП) Юзеф Пілсудський уважав найімовірнішою поразку держав Антанти, тому на початку війни закликав стати на сторону Центральних держав.

Юзеф Клемент Пілсудський (1867-1926) — польський державний діяч. У 1914 р. створив польські легіони, які в складі австро-угорської армії воювали на Східному фронті. Очолював Польщу в 1918-1922 рр., після чого добровільно склав повноваження. У 1926 р. здійснив військовий переворот проти сейму й відтоді керував країною до кінця життя.

У 1914 р. у Варшаві з ініціативи Ю. Пілсудського була створена Польська військова організація (ПВО), а прихильники іншого польського лідера Романа Дмовського (Партія народних демократів) сформували Польські національні комітети в Петербурзі, Варшаві та Парижі.

На початку серпня 1915 р. німці зайняли Варшаву, але створити дієздатний уряд полякам тоді не вдалося. Восени наступного року було проголошено Акт створення Польської держави й сформовано Тимчасову державну раду — польський дорадчий орган при австрійській владі. Після російської революції 1917 р. й визнання Тимчасовим урядом у Петрограді права поляків на власну державу Ю. Пілсудський розпочав боротьбу проти Німеччини й Австро-Угорщини.

Революція в Німеччині прискорила розв’язання «польського питання». У ніч з 6 на 7 листопада 1918 р. в м. Любліні польські ліві партії проголосили створення Тимчасового народного уряду Польської республіки. 10 листопада Варшава урочисто зустрічала звільненого з німецької в’язниці Ю. Пілсудського. До скликання Установчого сейму його проголосили Начальником держави.

Після зміни кількох соціалістичних урядів на початку 1919 р. було сформовано уряд на чолі з І. Падеревським, основним завданням якого стало проведення виборів до сейму. Вибори, які відбулися наприкінці січня 1919 р., поклали початок протистоянню між сеймом та Ю. Пілсудським. Парламент перебрав на себе всю законодавчу владу, керівник держави й уряд були йому підзвітні. Ю. Пілсудському залишили тільки представницькі повноваження.

При становленні Польської держави не вдалося, на жаль, уникнути протистояння поляків з українцями в Галичині. Збройні сутички розпочалися 1 листопада 1918 р. і спричинили втрати з обох сторін. 13 листопада 1918 р. було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР). У ніч на 22 листопада поляки зайняли Львів, а український уряд перебрався до Тернополя. До середини червня 1919 р. Польща контролювала майже всю Східну Галичину.

«Лінія Керзона» і зміни території Польщі

Великі надії поляки покладали на Паризьку мирну конференцію, на якій мало розглядатися «польське питання». Делегація на чолі з Р. Дмовським домагалася відновлення Польщі в межах Речі Посполитої 1772 р., тобто включно із Західною Україною та Західною Білоруссю. Ю. Пілсудський же був прихильником конфедеративного устрою.

         НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                ДЛЯ СЕМИКЛАСНИКІВ

                             ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ

         КРАЇНИ СЕРЕДЗЕМНОМОР'Я

1. Розвиток італійських міст

• Покажіть на історичній карті Апенінський півострів.

• Яка держава знаходилася на Апенінському півострові до 476 р.?

• Які варварські королівства було засновано на її території?

• Яке італійське місто-держава відіграло вирішальну роль у Четвертому хрестовому поході?

Після падіння Західної Римської імперії на багаті землі Італії зазіхали лангобарди й візантійці, франки й араби, нормани й німці. Країна складалася з численних незалежних герцогств, графств, маркізатів і єпископств.

Починаючи з IX ст. переважно в Північній і Середній Італії інтенсивно розвиваються міста. Вони досить швидко багатіли завдяки посередницькій торгівлі між Сходом і Заходом, ремісничому виробництву, кредитно-грошовим операціям. Так, Венеція, Генуя, Піза мали сильний флот і вели жваву торгівлю з країнами Середземномор’я. Деякі міста славилися окремими ремеслами. Мілан, наприклад, став центром зброярства, у Павії були найкращі кушніри, Лукка була відома виготовленням якісного сукна, Венеція — виробами зі скла.

Спочатку італійські міста перебували під владою сеньйорів, переважно єпископів. Уже в XI ст. міста Північної та Середньої Італії розпочали боротьбу за незалежність від місцевих сеньйорів. У результаті багато міст перетворилося на незалежні комуни, які очолювала колегія консулів (радників). Вона обиралася, зазвичай, на рік.

Поступово міста-комуни підпорядкували собі сільську округу, перетворивши селянські громади на колективного васала. Наймогутніші з них стали міськими республіками зі своїм законодавством та адміністрацією, власним військом, правом карбувати монету, збирати мито тощо. У містах-республіках чітко розрізнялися такі групи населення: феодальна знать (гранди), середні та дрібні феодали (капітани, вальвассори), торгівці й ремісники (пополани), підмайстри та наймані робітники (плебс).

Деякі міста-республіки перетворилися на справжні середньовічні держави європейського зразка. Ідеться передусім про Венецію, Геную та Флоренцію.

             НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                               ДЛЯ ШЕСТИКЛАСНИКІВ

                 ПЕРСЬКО-ГРЕЦЬКІ ВІЙНИ

Пригадайте події історії на теренах України, про які розповідає хмаринка. Яку роль в історії відіграв Дарій І?

Поміркуймо!

Поміркуйте, що означають поняття «загарбницька війна», «визвольна війна». Яку війну називають справедливою?

1. ПРИЧИНИ ПЕРСЬКО-ГРЕЦЬКИХ ВОЄН

Діємо: практичні завдання

Працюючи з текстом, виконайте завдання:

• 1. Визначте причини персько-грецьких воєн.
• 2. Заповніть накреслену в зошиті таблицю «Персько-грецькі війни».

Причини
Привід до конфлікту
Ключові події
Видатні грецькі полководці
Результат воєн
Наслідки воєн

• 3. Доберіть приклади вдалої стратегії і тактики ведення бою в ході воєн.

На початку V ст. до н. е. Греції довелося захищати свою незалежність у боротьбі з Перською державою. Унаслідок перських завоювань перервався зв’язок Греції з Північним Причорномор’ям, торгівля перейшла до рук фінікійських купців. Таким чином, афіняни були позбавлені шляху підвезення хліба та корабельної деревини, водночас припинилося вивезення античних ваз до Північного Причорномор’я. Так були порушені торговельні зв’язки Греції.

У 500 р. до н. е. малоазійські міста підняли повстання проти Персії, однак його придушили. Дарій І прагнув установити панування над усією Грецією. Йому здавалося, що багату, але невелику за територією Грецію можна легко скорити. Зіткнення персів із греками було неминучим.

Персько-грецькі війни (500-449 рр. до н. е.)

1. Визначте за картою, чи виступили грецькі держави проти Персії спільно.

2. Як на карті позначено події, що стали приводом до персько-грецького конфлікту?

                       НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                 ДЛЯ ДЕСЯТИКЛАСНИКІВ

                                  ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

               КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ УСРР .

«Культурна революція» — перетворення у сфері культури, здійснювані радянською владою наприкінці 1920-х — у 1930-х рр. В основі були заходи з подолання культурної відсталості населення, боротьба з неписьменністю в поєднанні з насадженням єдиної соціалістичної культури, що Грунтувалася на марксистській ідеології.

1. Особливості розвитку культури.

Культурний процес в Україні в 1920—1930-ті рр. поділяється на два етапи, які мають суттєві відмінності.

1920-ті рр. відзначаються піднесенням української культури, а 1930-ті рр. — її погромом.

Політика радянського керівництва в галузі культури офіційно була названа «культурною революцією». За короткий час планувалося ліквідувати неписьменність, створити систему народної освіти, сформувати кадри нової інтелігенції, перетворити літературу, мистецтво, гуманітарні науки на інструмент ідеологічного впливу на маси, використати наукові досягнення для соціалістичного будівництва.

Системі, що формувалася, потрібні були виконавці, а не люди, здатні відігравати активну роль у суспільному житті. Водночас реалізація грандіозних планів комуністичного будівництва й створення «нової людини» вимагали певного освітнього і культурного рівня учасників цього процесу. Цим було зумовлено неоднозначний і суперечливий характер культурних перетворень 1920—1930-х рр.

Характерними рисами духовного життя суспільства в цей час стали новаторство і пошук, ламання стереотипів, залучення широких народних мас до культурних надбань, ліквідація неписьменності. Водночас форсованими темпами наростали уніфікація, централізація, тотальна ідеологізація, загальне зниження рівня культури.

Наприкінці 1920-х рр. компартійно-радянське керівництво розпочало згортання українізації. В УСРР у цей період звичним стало недовірливе ставлення до тих, хто користувався українською мовою, як до «націоналістів» і «самостійників».

У 1929—1938 рр. культура України, як і інших радянських республік, розвивалася в несприятливих умовах компартійно-радянської диктатури та сталінського терору. Будь-які спроби відступу від марксистського світогляду жорстоко переслідували. Існувала також чітка визначеність дозволених і заборонених форм, стилів і жанрів.

           НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                    ДЛЯ СЕМИКЛАСНИКІВ

                                   ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

       КУЛЬТУРА РУСІ-УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XI                              -ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XII СТОЛІТТЯ

Культура – це досягнення людей в духовному та матеріальному житті.

Найбільшого розквіту культура Київської Русі досягла за часів правління Володимира Великого та Ярослава Мудруго.

Прийняття християнства Володимиром Великим мало для Русі величезне позитивне значення. Прийняття християнства позначилося на всьому духовному житті суспільства, привело до значного його збагачення. Християнська церква за княжих часів опікавулась духовним життям. Саме при церквах і монастирях виникали школи та бібліотеки, осередки, де переписувалися книжки, працювали літописці, художники.

Великий вплив на розвиток культури, особливо архітектури, іконопису, живопису, відіграла Візантія.

Видатні пам’ятки архітектури.

Архітектура – це мистецтво будувати та прикрашати споруди.

Десятинна церква (церква Богородиці), перша кам’яна церква Київської Русі. Споруджена на прикінці Х ст.. в Києві на честь пресвятої Богородиці за часів князювання Володимира Великого, який на збудування й утримання її виділив десяту частину своїх прибутків — десятину, звідки походить і назва. В джерелах Десятинну називають церквою Богородиці. Вона являла собою хрестовокупольний шестистовпний кам’яний храм. На початку XI ст. під час великої пожежі вона була пошкоджена. Згодом її відбудували та оточили з трьох боків галереями. Десятинна церква була оздоблена мозаїкою, фресками, різьбленими мармуровими та шиферними плитами. Ікони, хрести й посуд були привезені з Корсуня (Херсонеса Таврійського) . 

Софійський собор. Збудовано за князя Ярослава Мудрого у  1037 році Софійський собор на честь перемоги над печенігами.

Собор збудований на зразок Константинопольської Софії. Це розкішна 13-верха будівля, розташована на високому березі Дніпра. Збудований як головний, митрополичий храм Русі, Софійський собор був у давнину громадським і культурним центром держави. Крім богослужінь, у соборі відбувалися урочисті державні церемонії, укладалися договори .Тут відбувалися церемонії «посадження» князів на київський престол, здійснювали їх захоронения , проводили прийоми іноземних послів. Біля стін собору збиралося київське віче; при соборі велося літописання і була створена Ярославом Мудрим перша відома в Стародавній Русі бібліотека. За свою багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти і перебудови.

За Ярослава Мудрого в Києві було збудовано Золоті ворога з надбрамною церквою Благовіщення,які довгий час слугували оборонними воротами і парадним в'їздом у центральну частину міста.Ширина воріт 7,5 м, висота проїзду — 14 м, довжина — 25 м. Ворота були розкішні, для їх прикрашення використовували позолочену мідь.Золоті ворота вважались головними, але були розташовані у незручному місці. І навіть при облозі їх не брали штурмом .

            НАВЧАЄМОСЯ ДИСТАНЦІЙНО

                        ДЛЯ ШЕСТИКЛАСНИКІВ

ВЕЛИКА ГРЕЦЬКА КОЛОНІЗАЦІЯ.АНТИЧНІ ПОЛІСИ НА                               ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ.

 ЧОМУ ГРЕКИ ВИРУШИЛИ В МОРЯ

У VIII ст. до н. е. греки вирушили на пошуки нових земель. Населення Греції невпинно зростало, тому для всіх бракувало землі, на якій можна було б заробити собі на прожиток. До того землі демосу часто захоплювала аристократія, що також призводило до обезземелювання селянства. Деяка частина греків була змушена покинути рідні краї назавжди через поразку в політичній боротьбі. Водночас бурхливий розвиток ремесла й торгівлі потребував пошуків нових країн, де можна було продавати свою продукцію, якої ставало дедалі більше.

Велика грецька колонізація

Позначте й підпишіть на контурній карті такі об'єкти:

а) територія Греції у VIII ст. до н. е.;

б) колонізовані греками береги;

в) грецькі колонії, засновані на території, де нині розташована Україна.

                                   СТЕПАН БАНДЕРА

1 січня 1909 року народився Степан БАНДЕРА — один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століття, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. Вихованець Пласту, активіст юнацьких патріотичних рухів в часи польської окупації Західної України. Організатор замахів на представників польської окупаційної адміністрації в Галичині. В’язень польських тюрем (1934-1939рр). Степан Бандера та Ярослав Стецько були авторами Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941 року німецько-нацистські окупанти Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року — в центральну Берлінську в'язницю. З початку 1942 року по серпень 1944 року перебував у концтаборі Заксенгаузен у бункері «Целленбау». У вересні 1944 року його звільнили й запропонували участь у керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії, однак Бандера відхилив пропозицію та на співпрацю не погодився.